одягом і виглядати, як звичайна людина.
— І що буде, якщо його клішня не дотягнеться до цілі? — запитав Горіх, освітлюючи променем ліхтаря стелю і уважно її
вивчаючи.
— Вона відірветься.
— Серйозно?
— Не знаю. Це всього лише теорія.
— Навіщо тоді злам бив по лаві?
— Очевидно, на ній знаходилася здобич, — прорік Сенатор незворушно. Горіх замовк.
Марк дійшов до кінця коридору. В кутку лівої стіни був прохід, поряд з яким валялися вирвані з петлями залізні двері.
Марк зупинився в проході, посвітив ліхтарем на гвинтові сходи, що йдуть вниз, потім по сторонах, і, нарешті, вниз.
— Сенатор, — покликав він. Сталкер в плащі нечутно виник поряд, поглянув під ноги і опустився навпочіпки. Горіх теж підійшов
і на мить його обійняв страх, коли він побачив кривавий слід що починався на високому порозі в проході і йшов по сходах донизу.
— Кров свіжа, — сказав Сенатор. — І людська.
Патрон сильніше стиснув «Чейзер».
— Чому слід починається звідси? — запитав Горіх.
— Тіло волочили від лави. Поспішно. Бачите, який високий поріг у проході? Сантиметрів тридцять. Жертву випадково стукнули
об поріг і розбили голову. А може, навмисно.
— Як давно це могло бути? — запитав Марк.
— Зовсім недавно, — відповів Сенатор. — Не більше декількох хвилин тому.
— Хвилин? — перепитав Марк.
— Злам звичайно поїдає здобич на місці. Хтось або щось налякало його, і він вирішив відступити подалі, узявши тіло із собою.
Думаю, я не помилюся, якщо скажу, що за останні півгодини єдиний шум був викликаний нами самими коли ми почали стріляти вгорі.
— Але він вже був в безпеці тут, в коридорі, — сказав Горіх, боязко поглядаючи вниз. — Ніхто ж сюди просто так не спускається.
— Значить, його спокій був порушений не тільки вгорі, але і тут, в цьому місці, — підвів підсумок Сенатор.
— Так ти хочеш сказати, — почав говорити стоявший осторонь Борланд. — Що злама налякали саме ми, коли спустилися?
— Так. Спочатку, коли пролунали постріли, злам зачаївся. Потім, коли ми спустилися, він похапки поволочив здобич в затишне
місце. Йти йому було нікуди, окрім як далі по коридору.
Сенатор випрямився, все ще дивлячись на кров.
— Боюся, що, поки ви з Марком з'ясовували відносини біля сходів, злам весь цей час знаходився в коридорі, — додав він. —
Метрах в сорока. Зараз він сховався.
Післе напруженої паузи Борланд вилаявся.
— Проте, він вам допоміг, — сказав Сенатор. — Ким була його здобич? Хто міг опинитися в коридорі у момент перестрілки
вгорі? Прошу врахувати факт влаштованої засідки.
— Хтось з дезертирів, — сказав Патрон.
— Так, це був дезертир. Якби він не наткнувся на злама, то виліз би з люка за вашою спиною в мить, коли ви були поглинені
стрільбою. Першою жертвою став би Марк. Але, не сумніваюся, Борланд швидко б знайшов спосіб помститися за товариша.
— Помста в нашій справі не оплачується, — сухо сказав Борланд.
— Пам'ятай про це, коли Марк передаватиме тобі статус головного в команді, — парирував Сенатор. — Ну що друзі мої? Підемо
вниз?
— Вниз, — підтвердив Марк і рішуче переступив через поріг.
Команда почала спуск по сходинках. Горіх прибрав ліхтар і тепер тримав автомат обома руками, уважно стежачи за плямою
від ліхтаря Марка. Борланд вже вийшов з кінця строю і йшов поряд з Сенатором, пристебнувши ліхтар до ствола «Грому». Його зброя була єдиною, яка допускала таку можливість. Спуск пройшов спокійно, хоча кривавий слід продовжувався до самого
кінця гвинтових сходів.
Внизу плескалися декілька калюж — аномалія Холодець. В світлі ліхтаря булькаюча маса віддавала зеленуватим свіченням,
схожим на неонове. Свічення залишалося і після того, як промінь ліхтаря прибрали.
— У мене погане передчуття, — сказав Горіх.
— А у мене добре, — озвався Борланд. — Впевнений, в сусідньому відсіку нас чекають фінські лазні і блюда з рахат-лукумом.
— Якщо внизу виявиться контролер, — сказав Сенатор. — Він на якийсь час відтворить в твоїй голові будь-які образи, які
ти хочеш побачити.
— У кожного свої способи впливу на чоловічий розум, — сказав ущипливо Борланд. — Жінки в цьому досягли успіху куди
більшого, ніж контролер.
Переступивши через Холодець, Марк пішов по новому коридору. Цей був вищим і ширше верхнього, але як і раніше не було видно
жодних дверей. Пропустити злама вони не могли — монстр зачаївся десь вдалині.
Через хвилину сталкери дійшли до нового отвору, двері якого знаходились на місці і були розкриті. Марк подивився в отвір і сказав: