Розділ 8.
Примарний поцілунок
— Ні, ви не розумієте, — лепетав Ельф, вилазячи з люка вгору. — Ви не можете мене так кинути! Я ж збожеволію в цьому
місці!
— А куди ти ліз? — запитав Борланд, виглядаючи назовні вслід за Ельфом і оглядаючи всі підозрілі кути. — Так, якщо тебе
не пристрелили, значить, небезпеки немає, радій. Яке щастя, свіже повітря. Виповзайте, все чисто.
Сталкери по черзі піднялися вгору і Марк вичікувально подивився на Борланда.
— Що? — запитав сталкер і схаменувся. — Все, зрозумів. Всім рухатися за мною.
— Я з вами! — вигукнув Ельф.
— З нами? Ну добре, що не проти нас, а то у мене жижки трясуться. Патрон, доглянь за Ельфом. Буде погано поводитися, пристрели.
— Буде зроблено, бос, — відповів Патрон і подивився на Ельфа з нарочито загрожуючим виглядом, від якого хлопець стиснувся
і став немов ще менше розміром. Уникаючи бойового погляду громила, Ельф подивився йому за спину і побачив тіло мертвого
військового.
— Це ви його так? — запитав він в страху.
— Я, — відповів Борланд і підморгнув Ельфу в надії, що той злякається остаточно і не розкриє рота ще дуже довго.
Группа без перешкод дісталася до нещасливого КПП, в якому лежав мертвий дезертир з пробитою головою. Ельф не втримався,
заглянув і йому стало зле.
— Свідомість не втрать, — пробурчав Патрон. — Тягнути на собі не буду. Засуну в цю ж будку і залишу лежати.
— Ні, ні, я в порядку, — поспішно сказав Ельф, дивлячись у вранішнє небо.
— І нікого на горизонті, — протягнув Борланд, виходячи з території НДІ і насолоджуючись виглядом зелених дерев. — От і добре.
— Звідки з'явилася аномалія? — запитав Горіх Сенатора, перекручувавши в голові події в лабораторії, тоді як ноги його
самі йшли за Марком.
— Аномалії з'являються раптово, — відповів Сенатор, ступаючи так легко, немов сутички із зламом і не було. — До цього я
всього один раз був свідком народження нового гравіконцентрата. В перші секунди він не небезпечний, хоча притягати вже уміє.
Тобі дуже сильно пощастило, друже мій, ти не просто виявився поряд з новонародженою аномалією, ти, якщо мене не зраджує пам'ять,
єдина людина, яка без особливих наслідків промайнула крізь її поле. А злам попав у фокус вже дорослої і могутньої гравітаційної пастки. Вони взаємознищились, залишивши тобі на згадку Виверт, —
Сенатор дозволив собі підбадьорюючу посмішку. — Бережи артефакт як нагадування про золотий спомин про Зону яке цілком може стати найкрасивішим за твоє життя.
— Не бачу тут нічого красивого, пробурмотів Горіх, але артефакт все ж таки прибрав в рюкзак.
Ельф знову подав голос, відчого Борланд втомлено прикрив очі:
— Ви зможете вивести мене в безпечне місце?
— Куди? — запитав Борланд, вдивляючись в кущі. — На південний берег Криму?
— Ні! До найближчого бару!
— Можемо, але не будемо.
— Чому?! Хіба сталкери не йдуть в бар, коли потрібно.
— Та ми якось не погуляти вийшли, — відповів Борланд, втрачаючи терпіння.
— Ельф, краще йди в своїх справах, — сказав Марк.
Ельф з відкритим ротом втупився на нього.
— А хто тут головний?! – запитав він.
— Ну-у, зараз скажу, — сказав Борланд, оглядаючи кущ, що здався йому підозрілим. — Загалом, якщо географічне положення
центру ваги команди має висоту над рівнем суші, обчислювану позитивними цифрами, то головний я. Якщо негативну, то головний он той бродяга із стильною гвинтівкою. А якщо тобі потрібна відповідь у принципі, то задай
краще яке-небудь інше питання.
— А. — почав Ельф і осікся.
— Не акай, а підійди сюди, — сказав Борланд, не спускаючи погляду з куща.
Команда стала поряд, Ельф підійшов ближче.
— Автомат при тобі? — запитав Борланд.
— Так, ось він.
— Стріляй по кущу.
Ельф безпорадно підняв «гадюку».
— Навіщо? — запитав він.
— Патрон, трісни його, — попросив Борланд, злегка повернувши голову до партнера, і Ельф поспішно додав:
— Не потрібно, я зроблю, як ти говориш!
— Віялом стріляй, — уточнив Борланд.
Ельф зачекав, не розуміючи, куди цілитися, потім натиснув на курок. «Гадюка» видала декілька приглушених вилясків. Безшумні
кулі струсили кущ, збиваючи листя, і пролунав звіриний рик. Не встигли сталкери підкинути зброю як з куща вискочив чорнобильський кабан і кинувся прямо на Ельфа, виблискуючи гігантськими іклами. З тихим криком Ельф