покоління залізничні колії повинні були проржавіти наскрізь.
В повітрі відчувалася вогкість, хоча стіни були сухі. Ніде не було ніякого джерела води. Марк не знав жодної аномалії,
що імітує вогкість. Зустрічати нові різновиди в цьому місці йому дуже не хотілося.
Далі земля раптово здіймалася горбами і незрозумілими зеленими наростами. Рейки пролягали не під ними, а зверху, вигинаючись
під немислимим кутом і йдучи майже до самої стелі. Вгорі залишалося сантиметрів сорок простору вільного від проступаючого тут і там салатового моху. Сталкери зупинилися перед новою перешкодою. Горіх кинув болт, який
спокійно пролетів в щілину і тихо стукнув, приземлившися на іншій стороні.
— Що будемо робити? — запитав Патрон. — Я там не пролізу.
— Пролізеш, якщо знімеш рюкзак і обмундирування, — відповів Борланд і став розстібати власний комбінезон. — Ну, чого
втупилися? Вилазьте з шкаралуп. Ельф, ти ніби хотів піти першим?
— Я? — запитав Ельф, нерішуче притримуючи рюкзак.
— Ти, ти. Як найтонший з нас.
— А... ну так. Добре.
На очах у сталкерів, скидаючих броньовані комбінезони, Ельф поклав рюкзак і автомат і обережно пішов вгору, ступаючи по
викривлених шпалах, як по сходам. У самого проходу він посковзнувся і незграбно впав вткнувшись носом в зелене хутро. Сталкери застигли. Ельф вперся руками у спресовану землю, піднявся і обернувся.
— Я нормально, — сказав він.
Подолавши залишок шляху рачки, Ельф протиснувся в щілину і стрімголов скотився з іншого боку. Через мить сталкери почули
його голос:
— Все гаразд! Передавайте зброю і спорядження!
— Ага, вже, — гмикнув Борланд. — Горіх, друже, ти наступний. Приймеш у нас стволи.
Команда пролізла по черзі без ускладнень, навіть Патрон. Сенатор зняти плащ відмовився, що не перешкодило йому прослизнути
на ту сторону, ні за що не зачепившись. Знову одягаючись в комбінезони, сталкери попрямували далі.
— Що могло тут вирости? — запитав Марк. — І чому рейки не зламалися?
— Давай ми подумаємо про це, коли вийдемо звідси, — запропонував Борланд.
По курсу була коротка ділянка вільного шляху. Далі виднілися нові горби, помітно трохи менше. Перед ними Технар знайшов
щось, що примусило його зупинитися і коротким вигуком покликати інших.
— Погляньте, — сказав він, посвітивши вниз. — Ви коли-небудь бачили щось подібне?
Рейки, які до цього тагнулись паралельно, раптово перетиналися навхрест і йшли далі. Лівий і правий помінялися місцями,
як і раніше пролягаючи в одній площині. В районі перетину шпали були відповідно вкорочені виступаючи за краї рейок строго на двадцять сантиметрів. Сталкери мовчки дивилися на дику інженерну споруду.
— Це ж наскільки хвору фантазію потрібно мати, щоб таке придумати, — видихнув Борланд. — Тут взагалі коли-небудь потяги
ходили?
— До того, як Чорнобиль вперше рвонув, ходили щодня, — сказав Патрон.
— Дякую, я сам знаю.
— А навіщо тоді запитуєш?
Відірвавшись від незвичайного явища, команда попрямувала далі, назустріч наростаючому звуку.
— Це починає діяти мені на нерви, — сказав Борланд.
— Не тобі одному, — озвався Технар.
— Я знаю, але я озвучив свої думки, і мені стало легше!
— Жорстока ти людина, Борланд.
— Та ради вас же стараюся, — безтурботно відповів Борланд, світячи перед собою. — Ось з'їду з катушок, і що ви будете
без мене робити.
Останні слова він вимовив дуже поволі, на автоматі. Перед сталкерами розкинулася могутня Електра небувалих розмірів.
Синя аномалія пролягала від одного краю тунеля до іншого, тягнучись в довжину на добрий десяток метрів. Проходу далі не було.
— Ви не мовчіть, — сказав Борланд через хвилину. — Подавайте хоч які-небудь ідеї.
— Тільки над нею, — констатував Марк.
— Я повинен вам всім зізнатись, — вимовив Борланд. — Тільки ви не смійтеся. Річ у тому, що я не вмію літати. Я знаю, я повинен
був тренуватися кожен ранок. Але я завжди вважав за краще валятися в ліжку до полудня. А потім довго-довго дивився телевізор.
— Я чув, що сталкери іноді використовують липучки, — сказав Сенатор.
— Звичайно, липучки! — скрикнув Ельф з радістю в голосі, звернувши на себе погляди всіх присутніх. Скинувши рюкзак,
він розкрив блискавку і, попорпавшися в його глибинах, витягнув з дюжину дивних шматків грубої матерії.
— Це що таке? — поцікавився Борланд.
— Липучки. Засновані на діях дешевих артефактів. Ви стискаєте їх от так, — Ельф надів одну липучку на руку, подібно рукавиці, —