Коли Ельф пішов, Борланд ще якийсь час задумливо дивився йому услід.
— Все гаразд? — торкнувся його Марк.
— Та так, думки деякі з'явилися, — відповів Борланд і обернувся до сходів. — Але нічого такого, що було варто б озвучувати
вголос.
— Як знаєш, — сказав Марк, спускаючись вниз.
Далі по курсу був вузький коридор, за рогом якого виднілися масивні замкнені двері. Марк пошукав будь-який отвір,
але знайшов лише електронний замок.
— Так і повинно бути? — запитав Горіх.
— Ймовірно, — сказав Марк.
— І як нам це відкрити?
— Поки що не знаю.
— Відійди убік, — сказав Борланд і Марк підкорився. — Технар, давай.
— Ти хочеш збити замок? — запитав Марк з сумнівом.
— Так точно. Але трохи іншим способом.
Технар відклав убік гвинтівку, сів перед замком і декілька секунд його оглядав, потім задоволено гмикнув і стягнув з
себе рюкзак. На очах у Марка сталкер витягнув дивний прилад складений з декількох електронних пристроїв, сполучених шлейфами. Марк впізнав лише кишеньковий персональний комп'ютер, призначення решти
пристроїв було йому незрозуміле, але він був точно впевнений, що ніхто, окрім самого Технаря, не міг пояснити їх застосування.
Екран КПК засвітився м'яким синім кольором. Технар кілька разів натиснув на екран нігтем мізинця правої руки і витягнув
з рюкзака блискучий металевий предмет, схожий на конусоподібну пробку. Приліпивши його на двері поряд із замком подібно магніту
сталкер провів нігтем по екрану зверху вниз і пробка клацнула.
— Один замок відкритий, — сказав Технар. — Залишилося ще чотири.
Борланд з гордістю поглянув на Марка.
— Що скажеш? — запитав він.
Марк тільки схвально кивнув.
— Як це працює? — запитав він.
— Не дуже складно, — відповів Технар.
Ззовні пролунали постріли.
— Що за... — вимовив Борланд, хапаючись за «Грім».
Постріли повторилися. Коридор раптово освітило безліч настінних ламп денного світла, примусивши сталкерів відвести очі.
— Ельф, — сказав Марк тривожно.
Сталкери затихли, тримаючи зброю напоготові. Вгорі пролунали крики і тупіт ніг.
— До нас йдуть, — сказав Патрон.
— Неможе бути, — пробурмотів Борланд. — Якщо тільки...
Він не договорив і трохи нахилився до Технаря.
— Довго ще? — запитав він.
Пробка клацнула ще раз.
— Два замки відкрито з п'яти, — відповів Технар.
— Може, сигналізація яка стоїть? — запитав Горіх.
— Виключено. Котушка завжди працює безпечно.
Сенатор поглянув на Марка.
— Як в старі добрі часи, — сказав він майже ласкаво. — Дай мені ліхтар. Горіх, ти теж. От так, тепер у вас руки вільні.
— Сюди йдуть, — сказав Патрон. — Точно кажу.
Сумнівів не було більше ніяких. Хтось біг, голосно топаючи по кахлю і при цьому кричучи і матюкаючись. Коли котушка відкрила
третій замок, в кінці коридору з’явилась людина і Сенатор вмить направив обидва ліхтарі на неї. Це був мародер — в типовій чорній вітровці і фірмових штанях з двома білими смужками.
Борланд натиснув на спуск. «Грім» чотири рази спалахнув і мародер з криком скорчився біля стіни. Зверху пролунали
вже зовсім люті крики.
— Швидше ніяк? — запитав Борланд.
— Ні. Тримайте оборону, — відповів Технар, перебираючи по екрану КПК
Чотири стволи дивилися у бік сходів. Знову пролунали звуки кроків і вниз збігло вже двоє мародерів. Наткнувшись на
тіло спільника, вони зрозуміли свою помилку, але було вже пізно. Прогриміли постріли, і бандити з прокляттями осіли на
підлогу.
— Залишився один, — прозвучав голос Технаря.
— Вони не сунутимуться, — проскрипів Борланд. — Але вогнем випалити можуть. Технар, відкривай двері скоріше.
— Готово! — вигукнув Технар. — Тягніть!
Патрон взявся руками за поручень і з силою потягнув двері на себе. Двері піддалися насилу.
— Замок все ще намагається закрити двері, — сказав Технар, хапаючи гвинтівку і цілячись в кінець коридору. — Моя котушка
бореться з ним, але її енергії недостатньо.
Борланд на секунду озирнувся.
— Горіх, давай назад, — наказав він. — Ти протиснешся. Штовхатимеш двері зсередини.
Горіх мовчки кинувся виконувати.
Із коридору швидко висунулася рука з пістолетом і зробила декілька пострілів. Комбінезон Борланда глухо хлопнув, прийнявши
на себе кулю і перервавши в самому початку усний коментар сталкера, який став би не зовсім цензурним.
Марк пустив довгу чергу, але рука вже зникла.
— Всі всередину, — гаркнув Борланд.