— Йди, Марк, — сказав Сенатор. — Я за тобою.
Марк, швидко глянувши на товаришів, кинувся назад і виявився за дверима, за які вже відбіг Горіх. Сенатор швидко пройшов
услід. Борланд і Технар почали стріляти не припиняючи, і Марк лише пригнувся до підлоги, проклинаючи себе, за те, що не знає що відбувається попереду. Патрон швидко змінив позицію і вже не тягнув двері, а притримував зсередини, не даючи закритися.
— Назад! Відходь назад! — прокричав Борланд Технарю. Пристібнутий до ствола «Грому» ліхтар підстрибував разом із зброєю
при кожному пострілі, раз у раз вихоплюючи з темряви руки з пістолетами супротивників із-за рогу коридору. Позадкувавши назад
Борланд побачив, як до нього котиться граната.
— Лягай, — сказав він незвичайно спокійним голосом, і Технар впав обличчям вниз.
Борланд різко кинув «Грім» вперед обома руками і теж впав. Автомат прошелестів по м'якій підлозі, штовхнув гранату серединою
ствола і примусив її відкотитись назад.
Вибух заглушив відчайдушні передсмертні крики і прокляття. Із стелі і стін посипалися штукатурка і шматки кахлю, приміщення
наповнилося пилом. Одна з ламп вибухнула, просвистівши розбитим склом. Потім все стихло.
Борланд спробував піднятися, але не зміг. Насилу стряхнув пил з очей, він роздивився попереду високу фігуру з масивною
зброєю в руці. Модель Борланд не розібрав, але широке дуло підстовольного гранатомета було йому добре знайоме. Позаду з’явились ще люди.
Намацавши рукою кобуру, Борланд витягнув пістолет і пролунав голос:
— Лежати на місці, сталкер.
Коротко усміхнувшись, Борланд залишився лежати на спині, мовчки спостерігаючи, як підствольник підіймається убік відкритим
дверям.
Крутнувшись і підкинувши «Волкер», Борланд майже не цілячись вистрілив в замок. Куля збила катушку і двері із скреготом
закрилися, відтіснивши Патрона всередину лабораторії.
Пострілу в голову не послідувало. Декілька чоловік відразу накинулися на Борланда, притиснувши його до землі і віднявши
пістолет.
— Підніміть його, — велів ватажок, опустивши зброю.
Борланда підняли, притримуючи з двох сторін і приклавши гаряче дуло до його скроні. Рюкзак миттю зрізали і передали далі.
Хтось забрав у нього ніж. Пил трохи улігся і сталкер помітив Технаря що стояв на колінах, склавши руки за головою. В нього цілилися з двох автоматів.
Главар загону мародерів підійшов впритул і зняв капюшон. На Борланда втупилися суворі і безжальні очі міцної людини
середніх літ.
— Твоє ім'я? — задав він питання.
Борланд усміхнувся до вух, розкривши очі якнайширше.
— Саня П'ятачок, — відповів він з пафосом. — Але друзі називають мене Мегакабан.
Лідер нахилив голову, стискаючи пальці в кулак, але удару не послідувало.
— Як відкрити двері? — запитав він.
— Не знаю, мужик, не знаю, — охоче відповів Борланд. — Наш компьютерщик залишився всередині. Але, якщо ти даси мені
пилку для нігтів, я розв'яжу твою проблему, якою б вона не була.
— Ти не зможеш вирішити навіть власну, — сказав лідер мародерів голосом, від якого холола кров в жилах. — Хоча скоро
ти погодишся віддати все, що маєш, заради пилки для нігтів, щоб розкроїти собі вени. Приберіть його.
Борланда штовхнули в спину, і він слухняно пішов до сходів.
— Що з цим? — запитав хтось з мародерів, показуючи на Технаря, який мовчав.
— Стратити його, — коротко сказав лідер.
Борланд не вимовив ні слова, поки його виводили вгору. Внизу пролунав постріл і у нього стиснулося серце.
Ззовні Борланд побачив не менше десятка мародерів, які мовчки дивились на нього з автоматами в руках. Пошукавши очима
Ельфа, живого або мертвого, сталкер ніде не побачив його. Хоча вже знав, що не побачить. Борланд гірко усміхався поки на його зап'ястки надягали наручники, а на голову — мішок.
Він намагався рахувати кроки і прикидати напрям, в якому його вели, але незабаром збився. Він чув, як хтось з мародерів
відкрив вогонь, і як потім вискнув чорнобильський пес. Згідно звуку кроків, поряд рухалося не менше ніж чотири бандити але всі мовчали. Сталкера провели по якихось дошках, потім по трав'янистому покриттю, далі по сходах кудись вгору. Нарешті
з його голови стягнули мішок.
Борланд опинився в кімнаті недобудованого приміщення. Стіни з червоної цегли, що облупилася, мали двоє порожніх вікон
і дверний отвір, що закривався гратами на замку. З меблів були тільки залізний стіл і дерев'яний стілець на якому сиділа людина в зеленому плащі. Жорстокі очі свердлили Борланда поглядом маніяка-колекціонера. В ньому відразу