За дверима знаходився ще один сходовий проліт, що йшов ліворуч і вниз. Над ним в повітрі висіла розпливчата фіолетова куля.
Навкруги неї швидко оберталися під різними кутами темні енергетичні сфери. Сама куля потріскувала і погойдувалася.
Сталкери відступили на крок, не відводячи погляду від кулі. Раптово по всій лабораторії пролунав гуркіт — всі лежачі предмети
почали вібрувати. Зброя сталкерів різко вискочила у них з рук і полетіла вперед. Горіх трохи не впав коли ремінь від «калаша» смикнув його вперед. Марк швидким рухом вивільнив голову від ременя власної гвинтівки. «Чейзер
Патрона» кілька разів крутнувся, і три висятчі в повітрі стволи націлились на сталкерів.
— Не ворушіться, — вимовив стоявший нерухомо Сенатор. — не зліть його.
— Гей, що за чортівня?! – перелякано сказав Горіх.
Клацнули запобіжники, приводячи зброю в бойову готовність. Сталкери машинально підняли руки.
Знизу пролунав тупіт, немов хтось біг вгору з мокрими ластами, тьопаючи по кам'яних сходах. В голові Марка одна за одною
промайнуло не менше десятка найбожевільніших теорій щодо природи цих кроків перш ніж з нижнього поверху вилетіла ще одна куля. Вона була трохи меншою за розмірами і оранжевого кольору. З невідомо як виробленим
виском вона вдарила фіолетову субстанцію ззаду і знизу, і зброя впала на землю.
— Біжимо! — крикнув Марк.
Сталкери схопили зброю і стрибнули вперед, за двері. Не встигли вони пробігти і десяток сходів, як Сенатор зупинився.
— Стійте, — сказав він.
— Що таке? — запитав Марк, з побоюванням дивлячись в дверний отвір, з якого лунали скажений гуркіт і вищання.
— Потрібно допомогти другому полтергейсту.
— Що?! – запитав Горіх, задихаючись.
— Вони б'ються, невже не бачите?! Один являє для нас небезпеку, інший - ні.
Сенатор обернувся і пішов назад. Марк і Горіх переглянулися.
— Так це і є полтергейст? — запитав Патрон.
Сенатор кивнув, не озираючись, що було майже непомітно через надітий капюшон. Марк зачекав і пішов услід.
В приміщенні панував повний хаос. Все, що можна було видерти із стіни хоча б зусиллями двох чоловік, було видерте і розкидане.
З найдальшого підсобного відсіку лунав гучний шум і дзвін немов металевою лозиною били по чомусь твердому. Сталкери з двох сторін оминули центральну шахту ліфта і перед ними
з'явилися обидва полтергейсти. Оранжевий люто лупив фіолетового палицею. Той піднімав порожні банки, ящики ніжки від стільців і кидав ними з усіх боків в оранжевого, який ухилявся і видавав невиразні звуки з явно лайливою інтонацією.
— Що робити? — запитав Марк, підносячи гвинтівку до очей.
— Стріляти, — коротко відповів Сенатор.
Пролунали постріли, і фіолетова куля стиснулася. Всі підняті нею предмети впали. Рев пораненого полтергейсту налякав оранжевого,
який впустив палицю і вилетів з відсіку, промайнувши мимо Горіха і Патрона, яким коштувало великих зусиль сили волі не перенести лінію вогню на нього.
Зброя сіпалась в руках сталкерів — полтергейст прагнув вирвати її з рук. Але сили його зменшувалися, судячи з угасаючої
енергії його впливу. Нарешті він здувся, подібно повітряній кулі, завив востаннє і вибухнув, зникнувши в хмарі диму. На підлогу впала дивна істота гуманоїдного типу десь із метр висотою. Не встигли сталкери трохи краще розглянути його, як тіло
пов'януло, розплившись по підлозі, і зникло остаточно.
Марк перевів дух.
— Воно мертве? — запитав він.
— Енергію не можна вбити, — відповів Сенатор. — Воно реінкарнує, але трохи пізніше.
— Наскільки пізніше?
— Декілька днів.
Марк підійшов ближче, оглянув місце, але нічого особливого не помітив. Всі сліди полтергейсту зникли.
— Не бійся, йди сюди, — сказав Сенатор, поволі підступаючи до оранжевого полтергейсту, який сховався за ліфтом. — Давай
нужбо, покажися!
Істота обережно виглянула із-за рогу. Марк розумів, що куля просто злегка пересунулася, але пластика її була така
приголомшлива, що сталкер міг присягнутися: полтергейст саме виглянув.
— Ось так, — сказав Сенатор доброзичливо. — Йди сюди, нужбо. Апельсин! Я зватиму тебе Апельсин.
Шар вилетів на відкритий простір, кілька разів перекинувшись.
— Так, у кого-небудь є з собою що-небудь смачне? — запитав Сенатор.
— Шоколад підійде? — подав голос Горіх, з цікавістю спостерігаючи за Апельсином.
— Дуже добре. Шоколад. Всі дістаньте шоколадки і киньте йому.
Полтергейст піймав три шоколадки, які разом з обгорткою зникли в його середині.