— Він що, їх з'їв? — запитав Марк, насилу стримуючи усмішку.
— Звичайно! Перетворив в енергію. Думаю, він давно не їв нічого подібного. А може, і ніколи.
Апельсин опустився до землі і радісно пострибав, як м'ячик.
— Ну все, молодець, — сказав Сенатор. — Лети в своїх справах.
Шар покрутився і поплив у бік сходів, що вели вгору.
— Кумедне створіння, — сказав Марк, дивлячись Апельсину услід. — Звідки тобі відомі їх звички?
— Я якось провів багато часу з одним з них, — відповів Сенатор. — Перечікували разом в одному підвалі викид.
— Не знав, що полтергейсти можуть воювати один з одним, — вимовив Горіх, все ще знаходячись під враженням.
— А що знав?
— Про них? Гм, нічого.
Сталкери спустилися ще на один рівень нижче, пройшовши через двері, відкриті фіолетовим полтергейстом. Їм довелося спуститися
щонайменше на три поверхи, не зустрівши жодних дверей. Лише в самому низу спуск закінчувався новим поверхом.
Тут було набагато темніше. Більшість ламп були розбиті, залишилися лише випадкові джерела тьмяного світла тут і там.
Навколишнє оточення більше нагадувало заводське приміщення, заповнене безліччю труб і загадкових казанів. Проходів і коридорів було набагато більше.
— Тримаємося разом, — сказав Марк. — Тут легко заблукати.
Горіх звернув увагу на підскакуючий предмет біля лівого краю стіни.
— Дивіться, — сказав він, нахиляючись і чіпаючи предмет краєм дула автомата. Патрон тільки скосив очі, як стрибнув до
Горіха і відштовхнув його.
— Ти що... — почав Горіх, і на місці предмету вгору зметнувся стовп полум'я.
— Назад! — крикнув Марк, швидко дістаючи з кишені болт. — Повзіть назад!
Полум’я потягнулося до сталкерів. Горіх намагався повзти, але це не знадобилося — Патрон без зусиль відкинув хлопця метра
на три убік і перекотився. Кинутий Марком болт потрапив в аномалію, примусивши її спалахнути і змінити напрям. Через секунду вона розпалася на тисячі вогненних ниток, які, завиваючись, втягнулися в підлогу.
— Ти що, жодного разу Вогненної Кулі не бачив? — запитав Патрон. Горіх сидів на підлозі з винуватим виглядом. — Де артефакт,
там і аномалія! Ще трохи, і потрапив би в Жарку.
— Ну забувся я, Патрон, ну пробач, — покаявся Горіх.
Здоровяк миттю перестав сердитися і допоміг Горіху піднятися.
— Ти дивися на всі боки, — сказав він. — Мені за тебе ще перед Борландом відповідати.
Марк знову відчув легкий внутрішній укол, але промовчав.
— Нічого, Патрон, — говорив ішовший позаду Горіх. — Дійдемо до бару — я тобі пиво куплю.
— «Чернігівського»? — запитав паруб'яга із задоволеним виглядом.
Горіх штовхнув Патрона ліктем і показав йому Вогненну Кулю.
— Цілий ящик, — відповів він, посміхнувшись на всі зуби.
— Невже встиг з аномалії витягнути? — підняв брови Патрон.
— А то! Я швидко вчуся.
Патрон розреготався.
Четвірка сталкерів дійшла до широкого приміщення, заповненого якимись колбами, встановленими горизонтально. Марк підійшов
до однієї з них і постукав пальцем, чіпаючи іншою рукою Кристал в кишені. Результат його майже задовольнив. Він перевірив всі колби, доторкнувшись до кожної.
— Що ти там шукаєш, Марк? — запитав Горіх.
Марк лише похитав головою.
— Паперів ніяких не знайшли? — запитав він.
— Зараз пошукаємо, — сказав Горіх. Вони з Патроном переглянулися і почали обшукувати приміщення.
— Онде прохід, — сказав Патрон. — Давай подивимося, що там.
Марк сів і постукав по металевій стійці, що валялася на підлозі.
— Сталь, — вимовив він.
Сенатор гойднувся в його сторону.
— Що ти сказав? — запитав він.
Сталкер немов не чув його. В хвилюванні Марк піднявся і став оглядати розкидані грати, обшивку стільців, обірвані дроти.
Потім його увагу привернуло щось лежаче під столом. Марк нахилився і дістав наручний годинник.
— Скло, — сказав він, провівши по циферблату пальцем. — Латунь. Чудово.
— Марк? — запитав Сенатор стурбовано.
Сталкер не відповів. Пробігши до протилежного кінця відсіку, він хлопнув долонею по одній з відкритих дверей.
— Чавун, — пробурмотів Марк. — Сплав.
Потім оглянув іншу сторону дверей.
— Титан, — сказав він більш впевнено.
— Гей, Марк, ми щось знайшли! — крикнув Горіх звідкись із сторони.
Марк пройшов за Горіхом в один з примикаючих до відсіку коридорів і піднявся в маленьку рубку вгорі, заставлену застарілим
комп'ютерним устаткуванням. Очевидно, пункт управління різними механізмами лабораторії.
На єдиному столі лежав старий, покритий пилом журнал. Марк струсив пил і зупинився.