говорили, що пощади не буде. Ще декілька блискавичних ударів в складній зв'язці примусили Саїда впустити кинджал який Борланд одразу ж підхопив в повітрі.
Саїд відступив на самий край. «Долговці» могли застрелити його, але результат бою був вирішений наперед і без того. Борланд
підняв обидва клинки на рівень грудей і заглянув Саїду в очі. Енергія смерті і знищення, що йшла від сталкера, зламала волю
араба звівши нанівець його бажання жити і чинити опір. Не усвідомлюючи власних діянь, Саїд обернувся і стрибнув вниз. Висота була
невелика, але «долговці» не залишили йому шансу на втечу. Короткі черги з декількох автоматів відразу зрешетили араба відправивши його душу на справедливий суд до того, як його тіло торкнулося землі.
Борланд підійшов до краю даху і подивився на поверженого вбивцю. Вимазані обличчя хлопців в дорогому і професійному озброєнні
обернулися до нього, обдарувавши сталкера десятком чоловічих, повних пошани поглядів.
Останні «Воїни Зони» були переможені перевершуючими силами клану «Долг». Бойовики клану почали зачистку будинків, оскільки
в численних укриттях могли залишитися ще декілька десятків мародерів, не рахуючи тих які залишалися в різних куточках Зони.
Але це вже була не та війна, до якої Борланд мав відношення. Сталкер кинув вперед кинджал Саїда, який впав поряд з тілом
свого господаря, потім відійшов від краю даху, спустився з іншого кінця і повернувся в будівлю. Йому залишалося лише одне — знайти Ельфа.
Він знову виконав весь шлях вгору, прямуючи в єдине приміщення, яке могло послужити Ельфу укриттям, з урахуванням того,
де Борланд бачив його востаннє. На третій поверх. Спокій, якого так жадав Борланд, ніяк не приходив. Доля примусила його розміняти життя старого друга на смерть двох нових ворогів, і ця операція була нечесною в усіх відношеннях.
Борланд прискорив крок, потім перейшов на біг. Йому хотілося скоріше все закінчити. Він оглянув всі опорожнілі кімнати,
поступово наближаючись до єдиних існуючих на поверсі закритих дверей. Лежачий поряд автомат «Гадюка-5» свідчив, що сталкер
на вірному шляху. Ніж Сенатора знову опинився біля нього в руці. Діставшися до дверей Борланд вдарив їх плечем і зайшов всередину.
Побачене примусило його завмерти на місці і трохи не впустити ніж. Світ навкруги сталкера немов звалився. Він потрапив
в найсправжнісіньку кімнату, освітлену декількома лампами денного світла. Стіни з червоної цегли і підлога були поспішно
заштукатурені в наявності були навіть меблі — шафа, стіл і два дивани. Лідери мародерів явно любили комфорт. На дивані, мертвий або ж без
свідомості, лежав Ельф. Розбите в кров обличчя було прикрито довгим волоссям. В центрі, сівши на край столу знаходився Технар, поглядаючи на Борланда з презирливою усмішкою і граючи пістолетом в руці.
Борланд не міг якийсь час вимовити ні звуку, потім шумно видихнув.
— Технар? — запитав він. — Ти живий? Хай йому біс, ти живий!
— А що зі мною трапиться, — сказав снайпер, декілька разів крутонувши пістолет.
Борланд перевів погляд на Ельфа.
— Ти вбив його? — запитав він.
— Ні. Навіщо? Він мені потрібен живим.
— Для чого? — запитав Борланд і замотав головою, приводячи думки в порядок. — Як ти вибрався?! Чому я про це не знав?
— Тому що ти ідіот, — відповів Технар.
Борланд підніс руку до лоба.
— Що ти говориш? — прошепотів він. — Що відбувається?
— А ти так нічого і не зрозумів, — зітхнув Технар.
Борланд притулився спиною до стіни, на його обличчі за декілька митей відобразилася вся гамма емоцій, доступна людині.
— Ти, — сказав він.
— Я, — лаконічно підтвердив Технар.
В шумлячій голові Борланда спливли слова Капкана: «Тебе сюди привів наш інформатор, який був в групі. Він знав, хто виступив
виконавцем вбивства мого брата. Він допоміг вам дістатися до X-18 і покликав загін Пінцета на перехоплення.»
— Ти дав мені гвинтівку, з якої я вбив Лаваша, — вимовив Борланд, крутивши головою. — Ти активував котушку при вході
в X-18 і передав сигнал, що ми тут. Ти всіх нас здав.
— Ось бачиш, — сказав Технар. — Можеш, коли хочеш.
— Ти розумієш, що ти наробив? — запитав Борланд.
— Розумію, і дуже добре.
Технар різким рухом заховав пістолет в кобуру на поясі і встав на обидві ноги.
— Пробач, але це було потрібно, — сказав він. — Втім, тобі не зрозуміти. Ти завжди був і залишаєшся нікчемним покидьком