Марк йшов першим, анітрохи не піклуючись про постійну зміну провідних ролей з Борландом. Ніхто більше не прагнув обговорювати
подібні теми. Багато суперечностей відпали самі собою. На відміну від Борланда, що йшов замикаючим і був зосереджений на питаннях, які знову з'явилися, й так чи інакше були пов'язані з Марком, і не знаходив на них
відповідей.
Сталкери затрималися в стані «долговців» не довше ніж це було необхідно. Спочатку затишна Темна Долина виявилася дуже жорстоким
місцем. Поповнивши боєзапаси в клані «Долг», поріділа команда продовжила шлях на північ. Ельфа за весь ранок вони так і не побачили, і Марк не питав Яструба про нього, цьому Борланд міг тільки тихо радіти.
Проте, радості він не відчував. В цій частині Зони він втратив дуже багато.
— Можу всіх нас привітати, — сказав Борланд, з пересердя жбурнувши іржавий болт в центр Трампліну що причаївся осторонь ,
від цього аномалія розрядилася даремно. — Наша з вами експедиція триває рівно добу.
— Так, багато чого трапилося, — погодився Марк, дивлячись вперед. — Але твої друзі знали, на що йшли.
Борланд швидким кроком підійшов до нього. Команда зупинилася.
— А ось тут ти помиляєшся, — сказав Борланд, стаючи перед Марком. — Так, всі ми розуміємо небезпеку Зони. В конкретних
межах, які для кожного - свої. Так, я зголосився йти ведучим на цю місію, і повинен бути зібраним, підтягнутим, хоробрим і морально стійким як біс. Проте ти підняв потрібне питання. Дуже важливе, я б сказав. І я вважаю, що маю всі
підстави заперечити твоєму зауваженню. Мої друзі не знали, на що йшли. Так само, як не знаю і я сам.
— Та все ж ти живий, хоча знав не більше, ніж Патрон і Технар, — помітив Марк. — Як бачиш, необов'язково знати всі деталі
операції, щоб залишитися в живих.
— Що ти робив в лабораторії?
Марк обійшов його і продовжив шлях.
— Ми вже проходили через це, — відповів він, не обертаючись. — В двохстах кроках звідси знаходиться місце, де я пояснював
план місії, тобі і Горіху. Тобі було сказано, що мети місії ніхто розкривати не буде. Якщо хочеш вийти з команди, будь ласка.
Борланд стояв на місці, дивлячись на Марка, що віддалявся, і пішов услід.
— Оце вже ні, — процідив він. — Я дійду до кінця. Мені дуже цікаво, чим все це закінчиться. Але ти теж повинен розуміти,
що так і буде! Ти мене чуєш?
— Чую, — відповів Марк спокійно.
— Ця експедиція закінчиться в будь-якому випадку! І я виживу тільки для того, щоб дізнатись, навіщо це все!
Горіх спантеличено обернувся і помітив лукаву посмішку на частково прихованому капюшоном профілі Сенатора.
— Що? — запитав Горіх.
— Він починає ставити собі правильні питання, — відповів Сенатор. — Ще трохи, і він буде морально готовим покинути
Зону.
— Про що ти говориш?
— У кожного свій шлях, друже мій, — відповів шаман, любовно провівши пальцем по гілочці. — Все, що ми робимо, так чи
інакше пов'язане з Великим Шляхом нашого життя. Будь-яку справу ми закінчуємо, і не обов'язково тоді, коли добиваємося бажаного.
— Ти маєш на увазі, нам іноді заважають?
— Ні. Наш шлях припиняється, коли приходить час. Якщо стороннє втручання для нас дуже істотно, ми можемо відступити,
але лише іноді. Головне — наше власне рішення. Ось і Борланд йде до того, щоб переосмислити свої цінності.
Горіх трохи поміркував, переварюючи слова Сенатора.
— І що, він почне в нас стріляти? — запитав він.
— Якщо це виявиться частиною його шляху, то почне, — відповів Сенатор незворушно. — Він прийшов в Зону, оскільки не
знаходив собі потрібного місця за її межами. Це відноситься до всіх нас. Всі ми щось шукаємо в Зоні.
— Артефакти, — сказав Горіх.
— Артефакти лише наслідок. Не всім потрібне багатство. Хтось шукає знання, хтось женеться за особливим відчуттям. Причини
у кожного свої. Отже я не думаю, що Борланд має рацію, вважаючи, що повинен все знати про Марка.
— Я просто йду, і все тут, — сказав Горіх, дивлячись на Марка. — Одному мені нудно і жахливо. Але Марку я довіряю,
і тому йду з ним.
— Ти мудрий, друже мій, — кивнув Сенатор. — Прості рішення завжди наймудріші. Але їх реалізація часто буває дуже складною.
— Це як кинути палити?
— Дуже добрий приклад. Людство завжди любило легкі шляхи, але слідувало найскладнішими. Якби ти палив, то як би кидав?
Горіх знизав плечима.
— Просто не палив би, і все, — відповів він.
— Так, це єдине рішення. Проте це не міняє того факту, що мільйони курців у всьому світі витрачають роки на пошуки екзотичних
методів, не в силах зізнатися собі, що проста відповідь знаходиться у них під носом. Це тому що замість простого рішення, якому іноді важко з’явитись, людина витрачає величезні зусилля на пошук складних рішень, триматись яких, було б легше.