Джеймсе Гак, у Вашій постаті є все-таки щось героїчне. Прощавайте.
Отже, ми підійшли до його останньої хвилини. Побачивши Пітера, який поволі летів на нього з кинджалом напоготові, Гак вистрибнув на фальшборт, щоб звідти кинутися в море. Він не здогадувався, що там чигає крокодил, оскільки ми передбачливо зупинили годинник, щоб вберегти його від страху: невеличкий знак уваги насамкінець.
Гак дочекався останнього тріумфу, і, думаю, не слід його осуджувати за це. Стоячи на фальшборті, він через плече побачив у повітрі Пітера, і ніби підставив себе під його ногу. І так Пітер штурхонув його ногою замість того, щоб вдарити кинджалом: так, це був прояв поганих манер.
Так здійснилася остання Гакова мрія.
— От тобі й маєш! — іронічно крикнув він наостанок і стрибнув крокодилові в пащу.
Так загинув Джеймс Гак.
— Сімнадцять, — проспівав Ледь-Ледь, але він трохи помилився в обрахунках.
П’ятнадцятеро піратів тієї ночі заплатили сповна за усі свої злочини, але двоє з них допливли до берега. Це був Старкі — його відразу взяли в полон індіанці й приставили нянькою до своїх немовлят: сумний кінець для справжнього пірата; і Смі, який після того мандрував світом у темних окулярах і так-сяк заробляв на життя, розповідаючи, що він був єдиним, кого боявся сам Джез Гак.
Венді, зрозуміло, весь час стояла збоку і не брала участі в битві, тільки стежила за Пітером блискучими очима. Але тепер, коли все скінчилося, вона знову виступила вперед. Вділила усім порівну похвал і чарівно здригнулася, коли Майкл показав їй те місце, де він убив якогось пірата. А потім вона повела всіх у Гакову каюту і вказала на його годинник, що висів на гвіздку. Годинник показував пів-на-другу.
Така пізня година, а вони ще не сплять! Оце так пригода! Венді швиденько повкладала всіх у піратські ліжка — всіх, окрім Пітера: він походжав по палубі туди-сюди, аж поки нарешті там і заснув біля Довгого Тома. Вночі йому знову щось наснилося, і він довго кричав уві сні, і Венді колисала його на колінах.
Розділ 16. Повернення до рідного дому
З третім ударом ринди того ранку всі діти зі-рвалися на ноги: для них почалося справжнє моряцьке життя. Дуда став боцманом: він тримав у руці хвіст каната і, поважно походжаючи, жував тютюн. Хлопчаки, вбрані у піратські костюми — перешиті до ладу, звужені і вкорочені, — вискочили зі справжнім навігаційним журналом, підсмикуючи нові штани.
Про те, хто став капітаном, не треба й казати. Чубчик і Джон були першим і другим помічниками капітана. Відомо, що на борту була панна. А решта хлопчаків стали простими матросами і розмістилися в носовому кубрику. Пітер усе поривався стати за штурвал, але першим ділом скликав увесь екіпаж і виголосив коротку промову. Він висловив сподівання, що всі виконуватимуть свій обов’язок, як справжні матроси, а якщо він довідається, що хтось із них повівся, як той покидьок з Ріо або Ґолд Коста, або коли хтось надумає перечити йому, — того він розірве на клоччя. Ці суворі слова знайшли відгук у серцях новоспечених морячків, і вони палко вітали капітана. Потім пролунало кілька коротких команд, корабель розвернувся і взяв курс на материк.
Капітан Пен розрахував, звірившись з корабельною картою, що якщо така погода протримається довше, вони досягнуть Азорських островів до двадцять першого червня, а звідти вже ближче буде летіти.
Частина екіпажу виступала за те, щоб корабель їхній став звичайним мирним судном, інша частина хотіла, щоб він залишався піратським. Але капітан ставився до них як до собак, і матроси не наважувались висловити йому свої побажання навіть у листі з підписами (як практикував капітан Гак). Миттєвий послух був єдиною запорукою безпеки. Ледь-Ледь дістав запотиличника, бо задумався, коли отримав наказ провести вимірювання глибини лотом. Усі сходилися на думці, що Пітер тільки вдає добропорядність, щоб приспати пильність Венді, але все зміниться, щойно буде готовий новий костюм, який Венді шиє всупереч своїй волі з найхарактерніших деталей одягу капітана Гака. А потім поповзли чутки, ніби першої ж ночі Пітер вбрався у той костюм і довго сидів у каюті, тримаючи в зубах подвійний мундштук Гака і затиснувши долоню в кулак, тільки один палець зігнувши гачком і загрозливо виставивши вперед, ніби справжній кіготь.