— Вона вже закінчилася. Щонайглибшим жалем, — він відвів погляд від полум’я й подивився їй просто у вічі. — І відтепер я — отець Ярві.
Стара міністерка, насупивши чоло, глянула спершу на нього, а потім на чашку, яку він їй приніс.
— Корінь «чорного язика»?
— Я поклявся помститися вбивцям мого батька, мати Ґундрінг. Нехай я і пів чоловіка, але клятву я дав цілу.
Язики полум’я заметушилися, у слоїках на полицях затанцювали помаранчеві відблиски.
— Твій батько і твій брат, — прохрипіла мати Ґундрінг. — Одем та його люди. Так багато інших. А тепер Останні Двері відчиняються і для мене. І все… через монети.
Вона кліпнула й похитнулася вперед, до вогнища. Ярві підхопився, обережно притримав її лівою рукою, правою підклав подушку під спину і дбайливо посадив міністерку назад у крісло.
— Як видається, монети можуть бути смертельною зброєю.
— Мені шкода, — прошепотіла мати Ґундрінг. Її дихання дедалі слабшало.
— Мені теж. У всій Ґеттландії ви не знайдете нещаснішої людини.
— Я так не думаю, — вона ледь-ледь усміхнулася. — З тебе вийде хороший міністр, отче Ярві.
— Я старатимусь, — відказав він.
Мати Ґундрінг не відповіла.
Ярві уривчасто втягнув повітря, потім стулив їй повіки і схрестив зсохлі старечі руки на колінах, після чого знеможено опустився на свій стілець. Він так і сидів, коли двері розчахнулися зі стуком. Чоловік спіткнувся, підіймаючись сходами, і пучки зілля загойдалися за його спиною, наче повішеники.
То був один із наймолодших воїнів, який лише нещодавно пройшов випробування. Молодший навіть за Ярві. Відблиски вогнища миготіли на його безбородому обличчі, коли хлопчина невпевнено став під аркою проходу.
— Король Утіль хоче бачити свого міністра, — сказав він.
— Невже? — Ярві зімкнув пальці здорової руки на патериці матері Ґундрінг. На його патериці. Ельфійський метал був холодний на дотик.
Він підвівся.
— Перекажи королеві, що я вже йду.
Подяки
Як завжди, чотирьом людям, без яких…
Брен Аберкромбі, чиї очі втомилися це читати.
Нікові Аберкромбі, чиї вуха втомилися про це слухати.
Робові Аберкромбі, чиї пальці втомилися гортати сторінки.
Лу Аберкромбі, чиї руки втомилися мене підтримувати.
Жодна людина не є самотнім островом, а тим паче та, що пише ці рядки. Тому також дякую від щирого серця:
За те, що заронив у мене зерно цього задуму, — Нікові Лейку.
За те, що потурбувався, щоб із паростка виросло дерево, — Робертові Кірбі.
За те, що потурбувалася, щоб дерево дало золоті плоди, — Джейн Джонсон.
Оскільки метафора з деревом себе вичерпала, просто дякую всім, хто допомагав створювати, просувати, видавати, рекламувати, ілюструвати, перекладати й, понад усе, продавати мої книжки будь-де в світі. Зокрема: Наташі Бардон, Еммі Куд, Бенові Норту, Трісії Нарвані, Джонатанові Лайонсу і Джинджер Кларк.
Художникам, які не побоялися прийняти неймовірно складний виклик і доклали усіх зусиль, щоб моя книжка мала такий шикарний вигляд, — Ніколетт і Теренсові Кейвенам, Майкові Браяну і Домінікові Форбсу.
За невичерпний ентузіазм і підтримку за будь-якої погоди — Джилліан Редферн.
А також усім тим письменникам, чиї дороги перетнулися з моєю на просторах інтернету, в барі, а іноді й на друкованій сторінці. Хто допомагав мені, радив, жартував і постачав ідеї, варті того, щоб їх вкрасти.
Вони самі знають, про кого я кажу…
Про автора
Джо Аберкромбі народився 31 грудня 1974 року в Ланкастері, графство Ланкашир, Велика Британія. Здобув освіту в Ланкастерській королівській гімназії, вивчав психологію в Манчестерському університеті. Після закінчення університету працював на телебаченні, де до його обов’язків входило заварювати чай. Звільнившись із попередньої роботи, розпочав кар’єру позаштатного кіномонтажника. Тепер, коли з’явилося багато вільного часу, Джо вирішив знову повернутися до сюжету розповіді, яку він вигадав у студентські роки, мріючи «самотужки переглянути та внести зміни в жанр фентезі».
2002 року почав писати свій перший роман у стилі темного фентезі — «На лезі клинка», який закінчив 2004 року. Після двох років відмов, 2006-го, роман зрештою опублікували. Потім Аберкромбі написав ще дві завершальні частини трилогії «Перший закон»: «Раніше ніж їх повісять» (англ. Before They Are Hanged) та «Останнє слово королів» (англ. Last Argument of Kings). Окрім того, відвідувачі популярного тематичного ресурсу SFF World двічі визнавали його романи книгами року.