— Сушити весла! — гукнула Сумаель.
— Сушити весла! — луною проревів Тріґґ, щоб ні в кого не було сумнівів, хто тут віддає накази.
— Весла туди, весла сюди, — пробурчав Рульф. — Могли би вже визначитися, трясця їхній матері!
— Скекенгауз, — Ярві помасував червоні натертості на зап’ястку. «Південний вітер» підходив до причалу, а Сумаель, сидячи на юті, остерігала криком неповоротких портовиків. — Центр світу.
Джауд пирхнув.
— Проти великих міст Каталії це звичайна стайня.
— Ми не в Каталії.
— Ні, — здоровань важко зітхнув. — На жаль.
У порту тхнуло старою трухлятиною та солоною гнилизною — так сильно, що перебивало навіть сморід Ярві та його товаришів. Багато стоянок для суден були порожні. Темні вікна довколишніх занедбаних будинків зяяли пусткою. Біля пристані поросла бур’яном велика купа гнилого зерна. Сторожа Верховного короля в латаних одностроях знічев’я бавилася в кості. У темних закутках щулилися жебраки. Розміром це місто, може, й переважало Торлбю, а проте тут не було ані жвавості та енергії ґеттландської столиці, ані її метушні, ані нових будов.
Хоч ельфійські руїни і справляли приголомшливе враження, але та частина Скекенгауза, яку побудували люди, розчаровувала. Ярві скрутив язик трубочкою і вправно плюнув за борт.
— Непогано, — Рульф схвально кивнув. — Веслуєш ти так собі, а ось у по-справжньому важливих речах починаєш виявляти успіхи.
— Побудьте трохи без мене, діти мої! — Зі своєї каюти в щонайстрокатішому вбранні велично випливла Шадікширрам, надіваючи на пальці ще кілька перснів. — Мене чекають у Вежі Міністерства!
— Наших грошенят — ось чого вони чекають, — пробурчав Тріґґ. — Скільки цьогоріч за ліцензію?
— Припускаю, що трохи більше, ніж торік, — Шадікширрам облизала палець, щоб натягнути на нього ще одну позбавлену смаку каблучку. — Загалом мита Верховного короля мають тенденцію до зростання.
— Краще кинути наші гроші за борт, ніж віддати цим шакалам з Міністерства.
— Я б кинула за борт тебе, якби не знала, що Мати Море відразу викине назад такий непотріб, — Шадікширрам витягнула всіяну перснями руку перед очима, щоб помилуватися. — Маючи ліцензію, ми можемо торгувати будь-де в Потрощеному морі, а без неї — пфух, — вона дмухнула крізь пальці, показуючи, що станеться з їхнім зиском.
— Верховний король заздрісно пильнує надходжень до своєї скарбниці, — тихо пробурмотів Джауд.
— Авжеж, пильнує, — відказав Рульф, дивлячись, як капітанка ліниво копає Нікого, а потім сходить із корабля гойдливим трапом. Анкран на короткому ланцюзі дріботів за нею. — Бо саме вони й роблять його Верховним. Без своєї скарбниці він упаде з верху на землю, до решти людей.
— До того ж великим правителям потрібні великі вороги, — додав Джауд, — а війни — збіса дороге задоволення.
— Будівництво храмів недалеко втекло, — Рульф кивнув головою на кістяк величезної споруди, що видніла над ближніми дахами. Її обліпила така густа павутина хитких риштовань, підойм і помостів, що Ярві міг хіба гадати про її форму.
— Це храм Верховного короля?
— Його нового бога, — Рульф хотів сплюнути крізь кочет, але схибив і натомість забризкав слиною внутрішній бік борту. — Пам’ятник його марнославству. Чотири роки будують, а не звели ще й половини.
— Іноді мені здається, що ніяких богів не може бути, — замислено промовив Джауд, погладжуючи пучкою пальця зібгані губи. — А потім я собі думаю: хто ж тоді перетворив життя на таке пекло?
— Це давній бог, — відказав Ярві. — Не новий.
— Що ти маєш на увазі? — запитав Рульф.
— Колись було Єдине Божество. Але ельфи оголосили Йому війну і, охоплені гординею, застосували таку сильну магію, що та розчахнула Останні Двері, знищила їх усіх і розламала Єдине Божество на багатьох богів, — Ярві кивнув на гігантський недобуд. — На півдні деякі люди вважають, що Єдине Божество неможливо по- справжньому розламати. Що численні боги — це лише окремі грані Єдиного. Схоже, Верховний король побачив переваги в їхній релігії. Або ж їх побачила прамати Вексен, — він трохи подумав і додав: — А може, вона хоче піддобритися до Імператриці Півдня, молячись у такий самий спосіб, як і та, бо бачить у цьому вигоду, — Ярві пригадав пожадливий блиск, який бачив в очах праматері, коли стояв перед нею навколішки. — А може, гадає, що люди, які схиляються перед одним богом, охочіше схиляться перед Верховним королем.