Та не слід було сподіватися на її допомогу. Не слід було сподіватися на будь-чию допомогу.
— Нехай це буде наукою всім вам! — Тріґґ тицьнув собі в груди великим пальцем вільної руки. — Це мій корабель. Тому, хто перейде мені дорогу, — кінець!
— Облиш його! — пробурчав хтось. — Він не зробив нічого лихого.
Джауд. Ярві, якого тягли повз лавки веслярів, побачив здорованя. Але на його слова ніхто не звернув уваги. Поруч, на колишньому місці Ярві, сидів Анкран і спостерігав, потираючи зламаний ніс. Тепер це місце вже не видавалося таким поганим.
— Треба було погоджуватися на умови, — Тріґґ швиргонув його через витягнуті весла, наче мішок із лахами. — Я багато можу пробачити хорошому співакові, хлопче, але…
Раптом наглядач скрикнув і гепнувся на палубу, послабивши хватку. Ярві тицьнув скарлюченим оцупком пальця Тріґґові в око, вивернувшись, ударив ногою в груди й відлетів убік.
Тріґґ перечепився через грубий ланцюг, що несподівано виявився туго напнутим під його ногами. У тіні горбився Ніхто, очі його зблискували за пелехами, що спадали на обличчя.
— Утікай, — прошепотів чистильник.
Схоже, одного друга Ярві таки надбав.
Від першого ковтка повітря голова пішла обертом. Він зіп’явся на ноги, хриплячи й схлипуючи, і кинувся поміж лавками, протискаючись між напівсонними веслярами, перелазячи через них, прослизаючи під веслами й перестрибуючи через них.
Довкола щось кричали, але Ярві не чув слів — у вухах йому стугоніла кров, наче гуркіт грому, що заглушав усі думки.
Хитаючись і тремтячи, він побачив люк. Рука схопилася за клямку. Ярві рвонув ляду, підняв її та ринув сторчголов у темряву.
Смерть чекає
Ярві полетів униз, ударився плечем, торохнувся головою, перевалився через якісь мішки й упав долілиць.
Відчув на щоці вологу. Він був у трюмі.
Із зусиллям відкотившись, він відповз глибше в пітьму.
Тут, унизу, було темно хоч в око стрель, але хороший міністр має знати всі шляхи, і тепер Ярві намацував свій шлях пальцями.
У вухах йому гуло, у грудях горіло, а по всьому тілу від жаху виступили сироти, та він мусив опанувати себе й усе зважити. «Спосіб завжди є», — казала йому мати.
Ярві чув близькі — дуже близькі — крики охоронців, що зазирали донизу. Він потягнув за собою ланцюг і став протискатися між ящиками й бочками в глибину трюму. Миготливі вогні смолоскипів угорі, відбиваючись від ободів і заклепок, допомагали йому знайти дорогу до комори.
Він прослизнув досередини крізь низький прохід, брьохаючи між поличок і скринь по підмерзлих калюжах, що натекли за сьогодні. Хрипко дихаючи, Ярві зібгався біля холодного борту корабля. Стало світліше — охоронці, що спустилися за ним, несли смолоскипи.
— Де він?
Мав бути якийсь спосіб. Невдовзі вони спустяться з другого боку — крізь той люк, що на кормі. Очі Ярві метнулися до драбини.
Мав бути спосіб. Планувати немає часу, усі його плани розвіялися як дим. Тріґґ чекає на нього. І Тріґґ розлючений.
Погляд Ярві кидався на кожен звук, на кожен поблиск світла, відчайдушно шукаючи якоїсь можливості втекти, якогось місця сховатися, але не знаходив нічого. Йому потрібна була допомога. Він безпорадно припав спиною до дерев’яного корпусу, відчув його холодну вогкість. Десь крапала солона вода. Ярві почув у своїй голові м’який повчальний голос матері Ґундрінг, що, сидячи біля вогнища, казала: «Мудрий міністр, довкола якого самі лише вороги, вдається до допомоги найгіршого з них, щоб перемогти решту».
Ярві метнувся під найближчу поличку, шукаючи навпомацки в темряві, і по якійсь хвилі пальці його зімкнулися на шматку заліза, яким він добивав цвяхи.
«Найлютіший ворог моряка — це море», — не втомлювалася повторювати Шаддікширрам.
— Де ти, хлопче?
Ярві бачив обриси заплати, яку поставила Сумаель, тож увігнав довгастий уламок заліза між корпусом і новими дошками, а тоді щосили потягнув за другий кінець. Він скреготів зубами й пропихав ломик глибше. Зганяючи на ньому всю свою лють, увесь біль, усю безпомічність, він гарчав і кидався на цей шматок заліза, наче в ньому втілилися Тріґґ, Одем і Ґром-ґіль-Ґорм усі вкупі. Він шарпав його, тягнув, надсаджуючись, вбиваючи зап’ясток неповносправної руки між ломиком і корпусом судна. Дерево скрипіло під натиском. Горщики й коробки з гуркотом летіли на підлогу, коли Ярві чіпляв плечем полички.