— Лише дай мені шанс! — заскиглив Тріґґ. Вода вже переливалася через борти й текла поміж лавками.
— Навіщо?
— У мене є мрії! У мене є плани! У мене…
З глухим стуком меч розполовинив Тріґґові череп аж до носа. Ще якусь мить губи складали слова, але дихання, яке дало б їм звук, забракло. Наглядач повалився навзнак, ледь сіпнувши ногами, і Ярві нарешті вирвався з його безвольної руки, хапаючи ротом повітря, кашляючи й відтягуючи нашийник від горла, щоб вдихнути якомога глибше.
— Може, я й погарячкував, — промовив Ніхто, виймаючи меча з Тріґґової голови, — але тепер я почуваюся значно краще.
Довкола всі кричали. Якщо якісь охоронці й вижили, то, вочевидь, віддали перевагу зустрічі з морем, ніж із мечем Нікого. Дехто з невільників намагався перебратися з затоплених лавок на задні, сухіші; дехто напинав ланцюг до відпори, силкуючись утекти від води, що підбиралася дедалі вище; у декого тільки голови стриміли над поверхнею, жадібно втягуючи повітря й вибалушуючи очі від жаху. А були й ті — Ярві усвідомлював це, — над ким уже стулилися чорні води, хто, затримуючи віддих іще на якусь мить, безнадійно шарпав замок.
Ярві впав рачки й кинувся порпатись у закривавленій Тріґґовій одежі, шукаючи ключ. Його нудило, в голові паморочилося. Він намагався не дивитися на розрубане обличчя, та все ж краєм ока побачив його спотворені риси й тістувату масу, що видніла всередині страшної рани. Ярві проковтнув клубок блювоти, що підкотив до горла, й узявся нишпорити далі. У вухах стояв гучний лемент невільників, що опинилися в пастці.
— Облиш.
Над ним стояв Ніхто, набагато вищий, ніж Ярві собі уявляв. У руці, вістрям донизу, він тримав заплямлений кров’ю меч.
Ярві здивовано глипнув на нього, а тоді перевів погляд на перехилену палубу й невільників, що тонули.
— Але ж вони загинуть, — ледь чутно прохрипів він.
— Смерть чекає на кожного.
Ніхто схопив його за нашийник і перекинув через борт. І знову Мати Море прийняла Ярві у свої крижані обійми.
ДОВГА ДОРОГА
Під тиском обставин
Хтось плескав Ярві по обличчю. Він бачив руку, чув звуки ляпасів, але майже не відчував самих ударів.
— Біжи! — прошипів Джаудів голос.
Максимум, на що Ярві був спроможний, — це, хитаючись, ледве волочити ноги. Ланцюг, що теліпався з кожним кроком, і мокрий одяг тягнули його донизу. Просяклі водою черевики шпорталися об прибережне каміння. Ярві постійно спотикався, але щоразу, коли він падав, дужі руки піднімали його й тягнули далі в темряву.
— Іди! — бурчав Рульф.
Перед укритою снігом верхівкою прибережного схилу Ярві озирнувся на мить і, видзвонюючи зубами, витиснув: «Святі боги!»
Мати Море жадібно заковтувала «Південний вітер». Ніс корабля був охоплений полум’ям, снасті звисали вогняними линвами, верхівка щогли, на яку часто видиралася Сумаель, палала. Невільницькі лавки, де колись мордувався Ярві, уже затопило, весла безпорадно стирчали навсібіч, наче ноги перевернутої мокриці. Лише один кут корми виднів над водою, що мінилася відблисками полум’я. Трюм, комора й капітанська каюта поринули в підводне безгоміння.
На березі й на пристані стояли якісь чорні постаті й дивилися на загибель «Південного вітру». Охоронці, що врятувалися від меча Нікого? Чи раби, що якимось чином звільнилися від ланцюгів? У завиванні вітру Ярві вчулися кволі крики. Зойки, що пробивалися крізь тріскотіння вогню. Не було жодної змоги дізнатися, кому пощастило пройти це випробування водою та вогнем, хто лишився живий, а хто загинув, але Ярві так змерз, що не мав сили радіти своєму порятунку з чергової скрути, не кажучи вже про те, щоб сумувати через тих, кому це не вдалося. Жаль, без сумніву, прийде незабаром.
Якщо він переживе бодай цю ніч.
— Рухайся! — поквапила Сумаель.
Його витягли на гребінь пагорба, з другого боку він просто покотився й зупинився горілиць у заметі. Шкіра горіла від холоду, кожен ковток крижаного повітря неначе ножем роздирав горло. Ярві побачив широке Рульфове обличчя з помаранчевим полиском на щоці. Поруч у сяйві Батька Місяця сіпалося худорляве Сумаелине лице.
— Покиньте мене, — намагався він сказати, але зуби йому промерзли аж до коренів, а задубілі губи не могли скласти слів. Із рота видобулася тільки ріденька хмарка пари.