— Можливо, тобі варто повправлятися.
Дарма що була такого самого віку, як Шпиччина мати, королева анітрохи не скидалася на неї — не слізливо-м’яка й надміру обережна, а тверда та яскрава, як діамант, і пряма, як удар кулаком в обличчя.
— Це велика честь для мене — пливти на судні, спорядженому за ваші кошти, — пробелькотіла Шпичка. — Присягаюся, я щонайсумлінніше служитиму вашому сину… себто отцю Ярві, — виправилася вона, згадавши, що той уже не вважається королевиним сином. — Я щонайсумлінніше служитиму вашому міністру…
— Хіба це не ти обіцяла віддухопелити того хлопчину, а закінчилося все тим, що він віддухопелив тебе? — Золота королева здійняла брову. — Дурні похваляються тим, що збираються зробити. А герої беруться до діла й роблять.
Клацнувши пальцями, вона підкликала до себе слугу й, минаючи Шпичку, взялася стиха давати йому якісь вказівки.
Шпичка, мабуть, так і лишилася б стояти навколішках, якби Сафріт не взяла її під руку й не допомогла звестися.
— Здається, ти їй сподобалася.
— Як же тоді вона ставиться до тих, хто їй не подобається?
— Моли богів, щоб тобі не довелося цього дізнатися.
Ураз Сафріт схопилася за голову, побачивши, що її син спритно, наче мавпа, видерся на щоглу й тепер сидів високо на реї, перевіряючи вузли, якими кріпилося вітрило.
— А нехай тобі абищо, Колле, негайно злізь звідти!
— Ти ж сама наказала мені взятися до чогось корисного! — крикнув він у відповідь і відпустив перекладину, щоб, розвівши руки, спантеличено знизати плечима.
— І яка ж із того буде користь, якщо ти впадеш і скрутиш собі в’язи, дурню?
— Радий бачити, що ти пливеш разом із нами.
Шпичка вкотре за сьогодні обернулася й побачила поруч із собою отця Ярві разом зі старою короткостриженою жінкою.
— Я ж поклялася, хіба ні? — буркнула у відповідь Шпичка.
— Виконати будь-яке завдання, яке я тобі призначу, якщо я правильно пригадую.
Чорношкіра жінка тихенько хихотнула собі під ніс.
— Доволі невизначена обітниця.
— Атож, — погодився Ярві та звернувся до Шпички: — Добре, що ти вже почала знайомитися з командою.
Дівчина роззирнулася довкола й кисло скривилася, побачивши занурених у розмову матір і Рульфа.
— Еге ж, шляхетне товариство.
— Шляхетність переоцінена. Зі Скіфр ти вже знайома, чи не так?
— То ти — Скіфр? — Шпичка витріщилася на чорношкіру жінку, мовби бачила її вперше. — Крадійка ельфійських реліквій? Убивця? Та, кого розшукує прамати Вексен?
Скіфр понюхала пальці, на яких ще виднілися сірі плями від пташиного посліду, і насупилася, мовби не могла збагнути, звідки вони там узялися.
— Щодо крадійки, то реліквії просто лежали собі в Строкомі. Якщо хтось і може звинуватити мене в крадіжці, то хіба що ельфи. Щодо вбивці, то різниця між убивцею і героєм полягає лише в репутації вбитого. Що ж до розшукування, то завдяки своїй життєрадісній вдачі я завжди була загальною улюбленицею. Отець Ярві найняв мене для… деяких завдань, а серед них — бозна-навіщо йому це здалося — навчити тебе битися, — вона вперла довгий вказівний палець Шпичці в груди.
— Я вмію битися, — прогарчала дівчина, войовничо випростуючи плечі.
Скіфр відкинула стрижену голову назад і розреготалася.
— Ти маєш на увазі те сміховинне тупцяння, яке я бачила? Отець Ярві платить мені за те, щоб я зробила тебе смертельно небезпечною.
Із приголомшливою швидкістю жінка дала Шпичці ляпаса, такого сильного, що та аж упала на бочку.
— Що це було? — запитала вона, потираючи щоку, яка горіла вогнем.
— Твій перший урок. Завжди будь напоготові. Якщо я можу тебе вдарити, отже ти заслуговуєш на те, щоб я тебе вдарила.
— Гадаю, те саме стосується і тебе.
Скіфр розпливлася в широченній усмішці.
— Звісно.
Шпичка кинулася на неї, але вдарила тільки повітря. Вона спіткнулася, її руку раптом викрутило за спину, і ослизлі дошки причалу врізалися їй в обличчя. Її бойовий вигук перетворився на збентежене хрипіння, а потім, коли їй жорстоко викрутили мізинець, — у протяглий зойк болю.
— Ти досі гадаєш, що мені нíчого тебе навчити?
— Ні! Ні! — заскавуліла Шпичка, безпорадно звиваючись від пекучого болю, що проймав кожен суглоб її руки. — Я хочу вчитися!
— Як звучить твій перший урок?
— Якщо мене можна вдарити, отже я заслуговую на те, щоб мене вдарили!
Скіфр відпустила її палець.