Чому ми не можемо переписуватися, як і раніше?
Дві хвилини потому
RE:
Нічого не розумію: він не має бажання зі мною знайомитися! Лео, Ви невиправний. А якщо я білявка з великими грудьми?
Тридцять секунд потому
AW:
А мені що з того?
Двадцять секунд потому
RE:
Будете розглядати.
Тридцять п’ять секунд потому
AW:
Вам це сподобається?
Двадцять п’ять секунд потому
RЕ:
Мені ні, але Вам — так! Це подобається всім чоловіками, а надто тим, хто цього не визнає.
П’ятдесят секунд потому
AW:
Такі розмови мені вже до душі.
Тридцять секунд потому
RE:
О, то Ви скутий вербальний еротоман.
Три хвилини потому
AW:
Чудове останнє слово, Еммі. Зараз, на жаль, мушу бігти. Бажаю Вам приємного вечора.
Чотири хвилини потому
RE:
Лео, ми сьогодні одне одному написали 28 листів. І що з того? А нічого. Який Ваш девіз? Необов’язковість. Ваше заключне слово? Ви бажаєте мені «приємного вечора». Тепер ми повернулися на рівень «Щасливого нового року». Загалом, надіславши одне одному сотню листів та майстерно провівши не-дай-Боже-познайомитись-особисто зустріч, ми не наблизилися одне до одного й на міліметр. Наше «близьке незнайомство» підтримує лише колосальна кількість часу, що його ми витратили і витрачаємо по сьогодні. Лео. Лео. Лео. Прикро. Прикро. Прикро.
Хвилина потому
AW:
Коли я Вам упродовж дня не надсилаю жодного листа, Ви нарікаєте. Коли я Вам упродовж п’яти годин надсилаю чотирнадцять листів, Ви все одно нарікаєте. Підозрюю, я все роблю не так, люба Еммі.
Двадцять секунд потому
RE:
Електронною поштою — так!
Приємного вечора, пане Ляйке.
Чотири дні потому
Без теми
Агов!
Щиро Ваша Еммі.
Наступного дня
Без теми
Лео, якщо це у Вас така нова тактика, то мушу сказати, що вона просто огидна! Не прикидайтесь. Я Вам більше не писатиму. Прощавайте.
П’ять днів потому
Без теми
Лео, у Вас електрика є?
Я починаю за Вас хвилюватися. Напишіть хоч «фффуууу бееее».
Три хвилини потому
AW:
Гаразд, Еммі, давайте зустрінемося. Ще маєте бажання? Коли? Сьогодні? Завтра? Післязавтра?
П’ятнадцять хвилин потому
RE:
О, подивіться, згуба об’явилася! І тепер йому вже терміново треба зі мною зустрітися. Що ж, може, я й маю ще бажання. Та спершу поясніть мені, якщо Ваша ласка, де Ви пропадали півтора тижні. І поясніть гарненько!!!
Десять хвилин потому
AW:
Померла моя мама. Гарненьке пояснення?
Двадцять секунд потому
RE:
Ой. Серйозно? Що сталося?
Три хвилини потому
AW:
Вона була дуже нещасна. У лікарні нам сказали, що мала ще й «злоякісну пухлину». На щастя, все сталося досить швидко й мама не довго страждала.
Хвилину потому
RE:
Коли вона помирала, Ви були поруч?
Три хвилини потому
AW:
Майже. Ми з сестрою чекали у приймальні. Бо лікарі вважали, що момент для відвідин не надто слушний. І тепер я себе питаю, коли ж він мав бути «слушним».
П’ять хвилин потому
RE:
Ви були дуже близькі? (Пробачте, Лео, але в таких ситуаціях ставлять завжди однакові запитання.)
Чотири хвилини потому
AW:
Ще тиждень тому я сказав би: ні, ми геть не були близькі. Проте сьогодні я питаю сам себе: що саме, як не «відчуття близькості» і не журба, гризе мою душу. Еммі, пробачте, я не хочу надокучати Вам своїми сімейними проблемами.