AW:
Дякую, у мене все гаразд. Щойно розмовляв з Мією, і ми вирішили Вам усе розповісти. Якщо Ви ще бажаєте знати, звісно.
Вісім хвилин потому
RE:
Про це я дізнаюся лише тоді, коли все знатиму. Адже Ви так анонсуєте розмову, що я вже сумніваюся, чи насправді бажаю про все довідатись. Якщо це буде історія кохання з вагітністю, подорожжю до Венеції та бучним весіллям, то краще пожалійте мене. Я вже сьогодні посварилася з клієнтом. До того ж у мене починається місячне.
Чотири хвилини потому
AW:
Ні, це аж ніяк не історія кохання. І ніколи нею не була. Мене відверто дивує, що Ви в цьому сумнівалися. До того Ви були впевнені в успіху Вашого задуму. Авжеж, «Ваш задум» — саме в цьому проблема. То що, розповідати все докладно?
Шість хвилин потому
RE:
Лео, це не чесно! Ні в чому я не була впевнена. І взагалі, не було ніякого «задуму». Я наперед взагалі не міркувала, що може статися, коли Ви познайомитеся з моєю подругою. Мені було просто вкрай цікаво, що скаже вона і що скажете Ви. Лише коли Ви сказали (точніше НЕ сказали!), я відчула, наскільки мені не подобається те, що Ви сказали (точніше НЕ сказали!), — Ви та Мія.
Можете спокійно розповідати далі, тепер вже байдуже. Найважливіше Ви вже написали (це не історія кохання). Гірше не буде.
Півтори години потому
AW:
З Мією ми вперше зустрілися в неділю в кафе і, звісно ж, одразу збагнули, чому ми зустрілися — не через нас, а через Вас. Ми не мали жодного шансу зблизитися, закохатися одне в одного. Ми були протилежністю призначених одне одному людей. Ми від початку почувалися Вашими маріонетками, шаховими фігурами, якими Ви, люба Еммі, охоче маніпулювали. Тільки ми не розуміли сенсу «гри». Ми й до сьогодні його не розуміємо. Знаєте, Еммі, Ваша подруга Вас дуже поважає, вона захоплюється Вами і навіть заздрить Вам. Це мало ще збільшити мій інтерес до Вас? Якщо так, то навіщо? Я мав дізнатися, наскільки досконалою є ідилія Вашого родинного життя? Навіщо? Яким чином це стосувалося нашого з Вами листування? Це заважає дути у Ваше вікно північному вітру, який не дає заснути?
Мія… Вона взагалі не могла розібратися з Вами і Вашими бажаннями. Вона відчула лише одне з самого початку: я для неї табу. На шиї я носив табличку з написом: «Належить Еммі! Торкатись заборонено!» Роль Мії зводилася до того, щоби про мене розвідати. Вона мала докладно Вам про мене розповідати, показати мій інший, фізичний, невідомий Вам бік, щоб Ви отримали цілісну картинку.
Утім, Еммі, ми з Мією не були готові виконувати задумані ролі. Тож ми вирішили зіпсувати Вашу химерну гру. Так, ми були свавільні: ми не закохалися одне в одного, але переспали. Нам було добре, нам обом сподобалось, і ніхто ні про що не шкодує. Між нами не виникло пристрасті, не спалахнуло палкого бажання, серце не завмирало від кохання, але нас цілком задовольнило зробити це Вам на зло. Що може бути простіше! Ми неабияк на Вас розгнівалися! Отож ми зіграли у власну гру у Вашій грі, Еммі. Одного разу це спрацювало, другого — ні. Можна тривалий час спати з кимось, але не можна цього робити проти когось третього. І ми з Мією зрозуміли, що між нами нічого не виникне. Ми й надалі охоче бачилися, нам приємно було спілкуватися і так — ми подобалися (і досі подобаємося) одне одному. А ще нам було приємно тримати Вас, Еммі, на віддалі. То було наше маленьке покарання за Вашу зарозумілість.
Ось така історія. Мені дуже цікаво, чи Ви її зрозумієте і як перетравите, моя люба подруго за листуванням. Вже запізно. Місяць у повні, бачу. Північний вітер стих. Можете спати головою до вікна.
Добраніч!
Два дні потому
Без теми
Люба Еммі, я почуваюся жалюгідно, коли змушений два дні висіти у повітрі, як я зараз вишу, бо Ви мене підвісили. Настійно Вас прошу відповісти мені. Ви цілком можете грубо опустити мене на землю, але не залишайте отак висіти в повітрі.
З повагою
Ваш Лео.
Наступного дня
Тема: Спроба перетравити
Привіт, Лео. На волейболі Йонас вивихнув собі руку, а тому ми дві ночі провели в лікарні. Такий ось передсмак родинної ідилії.
А тепер повернімося до перетравлення. Я неодноразово намагалася перетравити Ваш лист, але мене все нудило й нудило від нього. Тепер це просто каша без особливого смаку. Ви питали, чи хотіла я, щоб Ви дізналися від Мії, як я досягаю досконалої родинної ідилії? Любий Лео, Ви з Мією дуже сильно помилилися. Моє родинне життя щасливе, але аж ніяк не досконале. Саме по собі «родинне життя» нічого спільного з досконалістю не має, а лише з витримкою, терпінням, толерантністю і вивихнутими ручками діток. З Вашого дозволу, я, як виняток, зверну увагу на свій багатолітній досвід, якого, на жаль, не маєте ні Ви, ні Мія. «Родинна ідилія» — це оксюморон, себто два поняття, що виключають одне одного: або родина, або ідилія.