Хвилину потому
AW:
Бо йому байдуже?
Сорок секунд потому
RE:
Бо він мені довіряє!
Хвилину потому
AW:
Довіряє?
П’ятдесят секунд потому
RE:
Так, він знає, що я не зроблю нічого такого, що поставить під сумнів наше з ним спільне життя або може поставити під сумнів наше спільне життя.
Дев’ять хвилин потому
AW:
Аякже, Ви ж вирушаєте лише в «зовнішній світ», до якого зазвичай у Вас не доходять руки. А внутрішній світ залишається непорушним. Еммі, уявімо, що Ви закохалися у мене, а я — у Вас, уявімо, що у нас роман, інтрижка, любовний зв’язок… назвіть як хочете, Еммі, то Ви й тоді не робитимете нічого, що поставить під сумнів Ваше з Бернардом спільне життя або може поставити під сумнів Ваше спільне життя?
Дванадцять хвилин потому
RE:
Лео, Ваші уявлення хибні: я не закохаюся у Вас!!! Не буде ніякого роману, інтрижки, любовного зв’язку, чи як Ви це називаєте! Це просто зустріч. Схожа на ту, коли зустрічаєшся зі старим добрим другом, якого давно не бачив. З тією лише невеликою різницею, що його не просто давно не бачив, а взагалі ніколи не бачив. Замість «Лео, ти досі добре виглядаєш!» — я скажу: «Лео, то он як Ви виглядаєте!» Отак буде!
Вісім хвилин потому
AW:
Ви хочете сказати, що Вас цілком задовольнило б, якщо лише Я закохався б у ВАС, однобічно, так би мовити. Тоді я б до скону писав Вам палкі листи, повні жаги, захоплення та любовної туги. І на додачу до цього ще вірші й пісні, мюзикли й опери. Тоді Ви могли би сказати собі, чи Бернарду, чи обом: «Бачиш, добре, що я тоді все ж із ним зустрілася».
Сорок секунд потому
RE:
Що ж із Вами зробила Марлен!
Чотири з половиною хвилини
AW:
Еммі, не зістрибуйте з теми. Марлен тут геть ні до чого. Це все відбувається лише між нами двома, або радше між нами трьома. Ваш чоловік також замішаний, хоч як настійно Ви намагаєтеся це заперечити. І я аж ніяк не вірю Вам, коли кажете, що це простий збіг — захотіти зустрітися зі мною, коли Ваш чоловік десь далеко в горах із дітьми.
Дві хвилини потому
RE:
Ні, це не збіг. Просто цього тижня я маю більше часу. Тобто часу, який охоче проведу з людьми, які мені подобаються. Часу для друзів або тих, кого колись зможу другом назвати. До речі, час — восьма година. Мушу бігти, Мія вже точно на мене чекає. Приємного вечора, Лео.
П’ять годин потому
RE: Лео?
Привіт, Лео, вже спите? Вип’єте зі мною келих вина? Лео, Лео, Лео… Мені зараз ой як паскудно.
Еммі.
Тринадцять хвилин потому
AW:
Ні, я ще не сплю. Себто знову не сплю. Я активував собі сигнал «Еммі» — увімкнув на повну гучність звук отримання нового листа й поставив ноутбук біля голови. Він мене оце щойно розбудив.
Еммі, я знав, що Ви мені ще сьогодні напишете. А котра зараз година? О, лише початок першої. Щось Ви з Мією не протрималися довго! (Вина пити не буду, бо вже почистив зуби. А вино і зубна паста — це як суп з локшиною та кава.)
Дві хвилини потому
RE:
Лео, я така рада, що Ви з’явилися!!! А звідки це Ви знали, що я ще напишу?
Сім хвилин потому
AW:
1) Бо Ви охоче проводите час з людьми, що Вам подобаються. Час з «друзями, або тими, кого колись зможете другом назвати».
2) Бо Ви одна вдома.
3) Бо Вам самотньо.
4) Бо дме північний вітер.
Дві хвилини потому
RE:
Лео, дякую, що не гніваєтеся на мене. Я Вам вчора написала огидного листа. Ви для мене не просто звичайний друг. Ви означаєте для мене набагато, набагато більше. Ви є в моєму житті, Ви… Ви людина, яка відповідає на мої непоставлені запитання. Так, я почуваюся самотньо, а тому Вам пишу!