Скільки на Сонці снігу й льоду,
Не хочеш чуть брехню, Мула? –
То не питай, де й з ким була?
Сопуть і жінка й чоловік,
Мабуть такий настав вже вік,
Бо всі уже – усіх хотять,
Але про це усі мовчать.
22.8.1981 р.
ПРОЙШОВСЯ ПО МАСИВУ
Пройшовсь я якось по масиву,
Який колись побудував,
І був здивований приємно,
Що він і ще гарніший став.
Проходять мамочки гарненькі,
Такі, як ми були колись,
Коли були ще молоденькі,
І спритні всі, як в лісі рись.
3.7.2012 р.
ПРО ЖІНОЧІ МОМЕНТИ І
ЧОЛОВІЧІ КОМПЛІМЕНТИ
Я люблю жінок, як свято,
Та вдаю святого,
Хай та жінка й мого брата,
Відіб’ю і в нього.
А якщо пройдусь з якоюсь
По Криму, Кавказу,
Будь-якого чоловіка
Кожна кине зразу.
Я із себе непримітний, –
Так Гаврило каже, –
Та як жінку похвалити,
Й генеральша – ляже.
А якщо ще їй, гляди,
Кинеш компліментик,
Всіх покине, все віддасть,
За отой моментик.
14.12.1976 р.
ПРАВДА ПРО ГУМОР
Як став я надто жартувати –
Нажив я стільки ворогів,
Що вже боюсь і вийти з хати,
Щоб хтось по шиї не огрів.
18.5.2012 р.
КРАСА І РОЗУМ
Якби красу людських відносин
Хто зміг з любов’ю об’єднать,
То всі б жили у нас, як боси,
І був би мир, і благодать.
1.1.1977 р.
НЕМА РОБОТИ У КРИМУ
– Чоловікам нема роботи у Криму?
– Кому ви кажете, кому?
29.6.2013 р.
ОЙ, ТИ ВОЛЯ
Жаль, життя таке коротке,
Ніби міні у дівчат,
Й поки знімеш з неї міні,
То пора уже й кінчать.
Люди-люди, схаменіться!
І куди це ми йдемо?
Бо куди не подивіться –
Скрізь одне і те – кіно.
Ой, ти воля моя, воля,
Де не підеш, там – гора,
Поки дівчину вговориш,
То й додому йти пора.
9.8.1981 р.
НЕ ЖАЛІЙ
Не жалій, чого не вернеш,
І ніколи ти не ний,
Й бережи свої ти нерви,
Поки, друже, молодий.
8.8.1981 р.
У ТИХИЙ ВЕЧІР
Я прийшов у вечір тихий,
Як вкладалось Сонце спать,
Щоб мерщій тебе побачить
І себе всім показать.
Я прийшов як сутеніло,
Бо раніше я не міг,
Бо вже надто нетерпілось
До твоїх торкнутись ніг.
11.12.1981 р.
ПРИТИХЛИ ВСІ
Притихли всі овації і сурми
Й, нарешті, вибрали вождя.
Чому ж тепер мовчать всі дурні? –
І не кричать уже ура!
28.6.2012 р.
ВЕРБИЧКИ
О, як би там я, де вербички
Поприсідали до трави,
Хотів би взять твої косички,
Що обвисають з голови.
І до грудей твоїх припастись,
Немов малесеньке дитя,
І в них хоч ніченьку попастись,
Щоб вгамувати почуття.
О, як люблю я ті красоти,
Що хтось їй в блузу накидав,
І їх, немов медові соти,
Я б цілу ніченьку лизав.
26.5.1978 р.
КОХАНОМУ
Ввійди в мою ти душу,
Мій Янгол, я – твоя,
Й погладь мою Марусю,
Хоч кінчиком життя.
О, як тебе я хочу!
О, як тебе я жду,
Тільки гукни, коханий,
Й до тебе я прийду.
26.5.1978 р.
«ПРАЦЕЛЮБИ»
Кричать частенько «працелюби»:
– Ми «труд» – цигарки дуже любим,
Але й такі є працелюби,
Що ніч не злазили б із Люби,
І їй всю б ніч смоктали губи.
24.3.1978 р.
КОМПЛІМЕНТИ
Поки будемо жінкам
Кидать компліменти,
Вони будуть дарувати
Чарівні моменти.
2.7.2012 р.
КОЛИ ВОНА ПОСМІХАЛАСЬ
Коли вона до мене посміхнулась –
Весь день співав романси і пісні,
І поглядом, мов стрілами амура,
Вона сколола душу всю мені.
І скільки б зір не бачив, і сузір’їв
Вона ж одна – як Сонце, і як Крим,
І лиш до неї все моє довір’я,
І стільки ненаписаних ще рим?
І вся душа в оркестр перетворилась,
А в розум мій ввірвалася весна,
Коли вона на мене подивилась
Й мені сказала: – Я – твоя.
23.11.1988 р.
ЛЮБЛЮ Я СІЛЬВУ І РОНСАРА
Чомусь завжди, хоч ти убий!
Люблю я Сільву і Ронсара,
Люблю Есеніна вірші,
Яких в мені їх, мов отара.
Люблю жіночу я красу
Й не можу тут нічого вдіять,