І що з-за них страждають люди
Від агресивних їхніх дій.
Кому з-за них не доставалось?
О, де такий є чоловік?
Нехай підніметься, хоч гляну,
Прости мене, двадцятий вік!
Від них інфаркти і «комізми»,
Від них і холод, і вогонь,
Від них душевні катаклізми,
Нехай би хоч яка в вас бронь.
І все ж, при всіх їх негараздах,
О, Боже, ти мене прости!
Та щастя більшого і свята
Ніде без жінки не знайти.
15.5.1988 р.
ТАЄМНИЧІ ДВЕРЦЯТА
Ну відкрий в той храм дверцята,
Де сховала кавунцята,
І до тих п’янких півкуль
Дай наблизитись впритул.
Дай напитись того щастя,
Що сховала в жупані,
Й дай хоч ніч полюбуватись
Тими цяцьками мені.
Бо як сам знайду ту «чачу»,
То за себе не ручусь,
Весь твій храм перелохмачу,
Та свого-таки – доб’юсь.
26.6.1987 р.
ДИВНИЙ НАРОД
Я дивлюсь на світ сучасний,
І на наших всіх панів,
Скільки стало завидющих
Й ненажерливих чинів.
Які тільки те і мріють,
Щоб когось з нас обдурить,
Мов, без того в нашім світі
Неможливо вже прожить.
Я дивлюсь і сам не вірю,
І куди це світ іде?
Чому всіх вже душить жаба,
Якщо краще хтось живе?
Навіть й тих, якщо відверто,
В кого вже і з горла пре!
Ось пригляньтесь до багатих –
Чим багатший – більш гребе.
А народ ні бе, ні ме.
26.1.2013 р.
ДЕ ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ
В лісі, де цвітуть тюльпани,
Чую вітер аж гуде,
А дівчата очі п’ялять,
Та ні жодна в ліс не йде.
Вітер грає на цимбалах,
Аж кружиться голова,
От би ту, що в міні юбці,
Ну хоч би на тиждень-два.
24.8.1976 р.
І СОРОМНО, І ТРИВОЖНО…
І соромно якось й тривожно,
Й причини ніяк не збагну,
Чому як зустріну красуню,
То ніби на подвиг іду.
21.3.1957 р.
НА ІМЕНИНАХ
Якось Катря вихвалялась, –
Що вона багата,
І що в неї, як в Хрущова
Величезна хата,
І що друзі в неї знатні
І на іменини
Як приходять, то дарують –
Ледь не лімузини.
Якось й я прийшов до Каті
В дім, оббитий гратами,
І весь час спостерігаю
За тими багатими.
Ось прийшов жидок носатий,
Видно, що багатий
Бо привів з собою Сару
Ледь не на всю хату.
Ось і другий вже припхався
І по хаті ходить,
І очима, як сова
По кімнаті водить.
Третій теж – таке ж нещастя,
Привів свого брата,
І це всі вже подарунки,
І вже повна хата.
Я постояв, подивився,
І гукаю тата:
Кожен те бере з собою,
Чим багата хата.
Потім я дістав червінця
Щоб заграли Ліста,
Ні одного українця,
А вже й ніде сісти?
Тільки я хотів уходить,
Ось і Катерина.
– Щось не бачу ні одного
В тебе лімузина.
Отакої! – посміхнулась
Катря через хату.
Де ви бачили, щоб жид
Подарив вам Ладу?
20.4.1976 р.
ПОГЛЯНЬ НА ПОЛЕ ЦЕ, КОХАНА
О, глянь на поле це зелене
Й згадай як ріс колись тут дуб,
Наблизь свою красу до мене
І посміхнись хоч краєм губ.
Давай згадаємо минуле,
Про наш веселий сьомий клас,
Коли мене ти обманула
Уперше і в останній раз.
Наблизь свою красу до мене
І хоч разочок посміхнись,
Невже зустрілись ми для того
Щоб вже навіки розійтись?
Поглянь на поле ти зелене,
І посміхнись, хоч краєм губ,
Наблизь свою красу до мене,
Якщо тобі я й справді люб?
2.4.2013 р.
БРЕХНЯ НА ЗАКУСКУ
На Катюшу, що з контори
Кажуть – балалайка,
Бо любила вихвалятись,
Що знатна хазяйка.
В холодильнику у неї –
Кури та ковбаси,
Що привозять їй за втіху –
Різні ловеласи.
І що, мов за шури-мури,
Рятуй мене Боже!
Їй такі приносять кури
Що й піднять не може.
Стільки в хату наносили
Що вже й ніде стати,
А як гості за стіл сіли
Нічого й подати.
Отакої! Гості встали
І купили гуску,
Аби їм не подавали
Із брехні закуску.
4.4.1976 р.
ТРУДОВА ЛЮДИНА
Рачкову Василю Михайловичу
Є такий в нас виконроб,
Кожен день він милиться,
Ладен кожному дать в лоб
Хто на нього дивиться.
Все на складі в нього є
Що душа бажає,
А спитайте на ремонт,