Скаже, що немає.
Так ото готовий дім,
Люди ждуть роками,
Бо хапун наш виконроб
Тягне все з синами.
Все уже у нього є –
Дача і машина,
Он вона яка, дивіться,
Трудова людина!
6.5.1975 р.
ЩО ЗА ПТИЦЯ?
Відгадайте ви загадку,
Люди мої милі,
Хто в робочого сидить
Все життя на шиї?
Хто кричить на трударів,
Й ладен їх загризти
Лиш за те, що трударі
Хочуть також їсти.
Й перед вами той пічкур
Буде так носитися,
Що й не скажеш, що він кнур,
Треба ж так прижитися!
6.5.1975 р.
ДОСИТЬ ГОНОРИТИСЯ!
Пожив трохи й будь здоров,
Досить гоноритися,
Дай бо й іншому в лайні
Трохи ще поритися.
28.5.1983 р.
ВІДЛЮБИЛИ ОЧІ МАТЕРІ
Відлюбили очі матері,
Відпестили руки,
І сидить стара в хатині
Гріє свої муки.
Поорала старість скроні,
Ніби плугом личко,
А була ж колись прудка,
Як в гаю синичка.
І хоч як було їй тяжко,
Та не впала духом,
А, щоб мамка не скучала –
Син привіз їй внука.
Сидить мамка біля грубки
Дрова підкидає,
І не знає, що над нею
День вже догоряє.
Сидить мати й поглядає
Цілий день в віконце,
А вже й зорі засвітились,
І зайшло вже Сонце.
Де ж ти, синку, чом не їдеш,
Дай про себе знати!?
А над полем зійшов Місяць
Щоб матір приспати...
8.10.1970 р.
ЯКІ РИБКИ!
О, ви погляньте, які рибки
В купальниках гуляють в нас,
Що хоч не хочеш, станеш дибки,
Оце так фірма, це так клас!
21.5.1983 р.
КОЛИ ТЕБЕ ЧЕКАВ
Яка тебе біда скрутила,
Який ведмідь на вухо став?
І де тебе біда носила,
Коли тебе всю ніч я ждав.
29.4.1983 р.
ГОЛОВІ ПРОФКОМУ
У профком біжать зайці,
Щоб дали їм всім штанці,
І до шефа: – Батьку наш,
Ніде жити діткам в нас.
В Вовка бачиш п’ять кімнат
В нас по п’ятеро зайчат.
А надворі завірюха,
Не витримують вже вуха.
Протяги весь день гасають
Руки, ноги відмерзають,
Як же будем план робити,
Якщо нам нема де жити?
15.12.1974 р.
НЕ В ТОЙ ПОТЯГ Я ПОПАВ
Все життя про щастя думав,
Все життя тебе шукав,
Й зрозумів, як одружився –
Не в той потяг я попав.
6.4.1975 р.
ВІРЮ В ЛЮБОВ
Люди говорять, що щастя нема,
Бо, видно, не вміють любити,
Та й щастя для них то, як хлопцю тюрма,
Якого ведуть, щоб женити.
А я чомусь вірив завжди у любов,
Й любив я людей, ніби квіти,
Бо з ними-людьми освіжалася кров,
Й на світ появлялися діти.
29.9.1970 р.
ОЙ, ЖИТТЯ!
Ой, життя! Ти крокуєш по трупах
І на правду тобі наплювать,
Бо ти тільки і знаєш, що тупать,
У той час, коли треба кричать.
21.5.1983 р.
ОЙ ТИ, ЯНО – ЯНО!
Ой, ти Яно – Яночко,
Квіточко моя,
Якби твої киценьки
Взяв у руки я.
Руки так і просяться
Влізти в сарафан,
Де ховаєш, дівчинко,
Свій ти ураган..
Ой, ти Яно – Яночко,
Зіронько моя,
Всю б тебе чаклуночко,
Я злизав до дня.
Боже! Як же хочеться
Де чебрець димить,
Всі твої красоти
В полі десь відкрить!
Хай цвіте-красується
Біля річки гай,
І навіщо людям
Треба Божий рай?
Коли Сонце світиться
І палає гай,
Все б віддав за твій я
Люба, коровай.
Над горою Сонце світить,
Божеволіє земля,
Дай мені такого щастя
Щоб аж охнув, люба, я.
2.3.2013 р.
ГАРМОНИ І КУПОНИ
На все ми здатні раді жінки
Щоб тільки з нами побула,
І показала всі красоти
Які їй мамочка дала.
І в хлопців теж свої закони,
Не цінять ті свого кінця,
Їм дайте шклянку самогона –
Й підійде хоч яка вівця.
9.7.1983 р.
КОЛИ ТИ БУВ БІДНИЙ
Коли був ти хлопець бідний,
Я тебе – оберігав,
І усім, чим тільки міг я –
Всім тобі допомагав.
А як став ти головою,
Щось мов сталося з тобою,
Бо з такими, як був сам,
Й говорити перестав.
22.2.2013 р.
КОХАТЬ НЕ СОРОМНО
Ти не соромсь говорить про кохання,
Коли в тебе бурлять ще юначі бажання,