Выбрать главу

Вчений зосереджено кивнув головою:

— Розумiю… Я навiть не уявляв… Зроблю все, що тiльки зможу.

Роздiл II

Катастрофа

— Увага, увага! — урочисто проголошує iнженер Фратев, головний спостерiгач «Променя». — Корабель перетнув орбiту планети Октава. Це означає, що ми вступили в сонячну систему Альфа Центавра А!

Нiби чудом, усiх покидає втома багатоденної напруженої працi. Наближення «Променя» до яскраво сяючого двовiр'я потребувало все бiльше i бiльше складних i точних розрахункiв. Ще до прильоту в сонячну систему необхiдно було «зважити» й «вимiряти» планети, встановити їхню температуру та склад атмосфери. За вiдносно короткий час ученi повиннi були розрахувати орбiти всiх восьми планет, якi були виявленi у Центавра А. У цiй титанiчнiй працi неоцiненним помiчником їм став «електронний мозок» чеського вченого Свободи — машини, яка за кiлька хвилин виконувала тi розрахунки, що вимагали б багаторiчних зусиль цiлого колективу обчислювачiв.

Академiки Навратiл та Чан-су з допомогою радiолокаторiв проникали крiзь атмосферу планет i вивчали їхнi поверхнi. Повiдомлення Фратева застало їх саме тодi, коли вони на екранi астротелевiзора уважно розглядали зображення Терцiї — Третьої, - планети, що, як i всi iншi планети незнайомої сонячної системи, дiстала свою назву за порядком вiддаленостi вiд центрального свiтила.

— Наша Земля теж третя вiд Сонця, але з Терцiєю її не порiвняти! почухав потилицю Чан-су. — Погляньте: море й море… Де-не-де острiвець — i знову море. Для рослин i вищих iстот тут просто не лишається мiсця.

— Мене це й не дивує, - сказав тихо Навратiл, не зводячи погляду з зображення планети. — Зiрка Центавра А за своєю яскравiстю, температурою, масою та розмiрами справдi дуже схожа на наше Сонце. Але ми не повиннi забувати, що Центавр — тризiр'я, тодi як Сонце — самотнє. Це означає, що на планети цiєї системи впливають ще два свiтила, розташованi порiвняно близько. Можна припускати, що найкращi умови для вищих форм життя могла б мати планета, бiльш вiддалена вiд Центавра А, — наприклад, Кварта або Квiнта.

Академiк Чан-су замiсть вiдповiдi натиснув на одну з кнопок вiдеофону:

— Товаришу Северсон, прошу, скеруйте iмпульси радiолокаторiв на планету Кварту.

Навратiл обернувся до вiкна. На його обличчя впало сяйво далекого Сонця.

— Гадаю, що навряд чи слiд це робити, — сказав вiн задумливо. — Три найближчих планети особливої надiї не подають. То чи не краще просто вирушити до Кварти та оглянути її на власнi очi?

— Ви маєте рацiю, — погодився Чан-су. — Все одно наближається час, коли треба приземлитись де завгодно. Молодiнова вже давно твердить, що слiд поповнити запаси ядерного пального, не лишаючи це на останню мить.

— Ну, гаразд. Порадимося з екiпажем. Навратiл схилився над пультом управлiння i натиснув на кнопку загального виклику. На екранi поступово з'явились обличчя всiх космонавтiв.

Пропозицiю Навратiла схвалили. Надiя Молодiнова запропонувала також, щоб один з допомiжних ракетних лiтакiв вилетiв дослiдити Квiнту. Таким чином, одночасно будуть вивченi умови життя i на четвертiй, i на п'ятiй планетах.

Одразу ж були розподiленi завдання: група академiка Навратiла опрацює точний план польоту на Кварту, керування «Променем» вiзьме на себе Чан-су, науковi дослiдження очолить професор Мадараш. Станцiю зв'язку на «Променi» обслуговуватиме Мак-Гардi. Лишилось нерозв'язаним питання, хто виконуватиме функцiї капiтана допомiжного ракетного лiтака «Ластiвка». Бажаючих було багато, але пiсля короткої дискусiї очолити експедицiю на Квiнту доручили Надiї Молодiновiй.

Нарада скiнчилась. Знову заспiвали «електроннi мозки» хитромудрих обчислювальних апаратiв. За три години всi пiдготовчi роботи було закiнчено.

З дюз допомiжного ракетного лiтака вилетiло червоне полум'я, i «Ластiвка», мов курча вiд квочки, вiддiлилась вiд «Променя». З хвилину вона ще летiла паралельним курсом, потiм попрямувала до Квiнти. Своєю дорогою до Кварти пiшов i «Промiнь».

* * *

Хтось неделiкатно поторсав Мак-Гардi за плече:

— Прокинься нарештi, сплюхо! Проспиш царство небесне!

— Це ти, Грубер? Що трапилось? — злякано буркнув той спросоння. Може, вибухнула ще одна планета?

— Прокинься та послухай. Дивна рiч! Уяви собi: планета Кварта має такi ж умови життя, як i наша Земля. Хвилину тому я на власнi очi переконався в цьому бiля астротелевiзора. На планетi є суходiл i море, а знiмок свiдчить про гори та рослиннiсть. Увесь екiпаж торжествує. Свозилова запевняє, що на Квартi, цiлком iмовiрно, живуть вищi тварини, i не виключена можливiсть, що там ми зустрiнемось з людьми.

Мак-Гардi схопився з лiжка:

— Це б означало… це б означало, що ми незабаром досягнемо мети! Що наш план здiйсниться!.. А якої думки Краус? Ти вже розмовляв з ним?

Грубер махнув рукою:

— Спiває все тiєї ж. Атомнi вибухи на планетi Iкс та смерть Дiтрiхсона його так схвилювали, що я боюсь, аби вiн не вiдступив та не зрадив нас.

— Краще не заводь з ним таких розмов. З тебе поганий тактик, i ти занадто нерозважливий, — ще накличеш на нас бiду. Покладись у цьому на мене, я вже з ним зумiю порозумiтись… Говори тихiше, — стiни мають вуха, друже! — Мак-Гардi притулив вказiвний палець до губiв. — «Не кажи гоп, доки не перескочиш!» — як часто любить говорити Навратiл. Козирi на стiл тiльки тодi, коли настане слушний час. А з людьми Кварти ми ще не зустрiлись. Зрештою, навiть тодi ми не зможемо обiйтися без допомоги нашого екiпажу. Хай нам спочатку приготують грунт на Квартi.

— Це буде чудово! — не втримався Грубер i з насолодою прочесав обома руками свiтле кучеряве волосся. — Я завжди говорив, що ти справдi хороший дипломат. Навiщо нам вступати в бiй з планетою тiльки втрьох, коли нам у цьому зможе допомогти цiлий колектив здiбних людей? Коли ж матимемо все в жменi, легко з ними упораємось.

— Я вже сказав: не радiй завчасно. Життя на Квартi, можливо, буде таким важким, що ми з радiстю повернемось. А втрьох на Землю не добратись.

— Ну, гаразд, гаразд, — трохи охолов Грубер, але одразу ж знову схопив товариша за руку. — Ми повиннi скласти план наступу. Слухай. Припустiмо, що на Квартi зустрiнемось з людьми, якi перебувають на такому рiвнi розвитку, на якому були дикi племена в стародавнi вiки. Або ж, навпаки, з розвиненiшими за нас. Як у такому…

— Побачимо! — холодно перебив його Мак-Гардi.

— Зачекай! Нi, так не можна говорити! Необхiдно опрацювати точний план. Не покладайся на нагоду. Вже зараз слiд було б визначити, хто i якi функцiї виконуватиме в новому свiтi.

Мак-Гардi єхидно посмiхнувся, але промовчав.

— Гадаю, що тобi, при твоїй розсудливостi та спритностi, найкраще пасувала б роль прем'єр-мiнiстра. Просто ти керував би урядом, який ми складемо, зрозумiло, з представникiв народу Кварти. Саме так, як це робили нашi предки в минулому. Квартян перетворимо на покiрних рабiв трошки згодом…

— Раби? Фе, яке огидне слово! — посмiхнувся Мак-Гардi. — Навпаки, квартянам ми дамо повну свободу думки i дiї. Панувати можна i без цiєї брутальної системи. Коли американцi пiсля другої свiтової вiйни заволодiли половиною свiту, хiба вони говорили, що прийшли наказувати та експлуатувати? Навпаки, вони твердили, що несуть свободу й допомогу!.. Це, звичайно, питання тактики… Гiрше стоїть справа з твоїм уявленням про склад влади на Квартi. На твою думку, я повинен бути прем'єр-мiнiстром, а ти будеш королем або президентом, так? Ти не такий дурний, як здається. А що робитиме Краус?

— Я призначив би його мiнiстром внутрiшнiх та воєнних справ. Це буде важлива функцiя, бо за сталого миру панувати не вдасться. Людям на Квартi ми не повиннi надовго давати спокiй, iнакше вони об'єднаються та й дадуть нам чосу… «Divide et impera!» — Подiляй i владарюй!.. А потiм, рано чи пiзно настане хвилина, коли на Землi почнуть турбуватися про «Промiнь» i вирушать його шукати. Завдяки цьому ми одержимо ще один бойовий корабель, а можливо й кiлька, бо одним навряд чи вирушать у Всесвiт… Квартян познайомимо з нашою технiкою, навчимо їх виробляти зброю та водневi бомби, зробимо їх добрячими солдатами i, нарештi, повернемось з ними на Землю. Непiдготовлене, беззбройне людство пiдкоримо легко. Чи ти знаєш взагалi, що це означає? Ми станемо володарями двох сонячних систем! Хазяїнами всього Всесвiту!.. Визнаєш, що воєнний мiнiстр має в нас велике майбутнє?