Несуттєво, ЩО робить Рон Брудер. Галузі, у яких він працює, і виклики, з якими він стикається, мають випадковий характер. Але що ніколи не змінюється, то це ЧОМУ він це робить. Брудер знає, що якою б привабливою не видавалася на папері, яким би розумним він не був і як би не вражав його послужний список, та він ніколи не зможе досягти чогось, якщо інші люди йому не допомагатимуть. Він знає, що успіх — це командний спорт. У нього дивовижна здатність приваблювати людей, які вірять у те, у що вірить він сам. Талановиті люди приходять до нього з єдиним запитанням: «Як я можу допомогти?» Відкинувши усталене бачення і революціонізувавши кілька галузей, Брудер зараз звернув увагу на ще складніше завдання: мир в усьому світі. Він заснував Фонд «Освіта для безробітних» — мегафон, який допоможе йому впоратися з цим завданням.
Фонд «Освіта для безробітних» робить значний внесок у те, щоб допомогти юнакам і дівчатам на Близькому Сході радикально змінити напрямок свого життя і, звісно, напрямок розвитку самого реґіону. Точнісінько так само, як він пояснював своїм дочкам на пішохідному переході, що завжди є альтернативний шлях, тепер Брудер дивиться на проблеми на Близькому Сході під іншим кутом зору. І так само, як і всі його попередні успішні проекти, фонд «Освіта для безробітних» сприятиме розвитку бізнесу і зробить багато інших добрих справ. Брудер не керує компаніями, він є лідером руху.
Це почалося 11 вересня 2001 року. Як і для багатьох з нас, після здійснених терористами атак Брудер звернув свій погляд на Близький Схід, щоб зрозуміти, чому таке могло статися. Бо якщо це сталося раз, то може статися ще і ще — і заради життя своїх дочок він хотів знайти спосіб, як запобігти цьому.
І він зробив дивовижне відкриття, яке дозволило не лише захистити його власних дочок, а й запобігти тероризму у Сполучених Штатах. Він усвідомив, що у США переважна більшість молодих людей прокидається вранці з відчуттям того, що у майбутньому для них відкриваються можливості. Незалежно від економічного статусу, більшість юнаків та дівчат, які виросли у Сполучених Штатах, мають внутрішнє відчуття оптимізму щодо того, що вони можуть досягти чогось, якщо дуже хочуть цього,— втілити американську мрію. Хлопець, який виріс у секторі Ґаза, або дівчина, яка живе в Ємені, не прокидається щодня з тим самим відчуттям. Навіть якщо в них і є яке прагнення — вони не мають того оптимізму. Було б надто легко просто вказати на культурну відмінність. Це не все пояснює. Справжня причина полягає в очевидній відсутності інституцій, які б давали молодим людям у цьому реґіоні відчуття оптимізму щодо їхнього майбутнього. Наприклад, у Йорданії закінчення коледжу може дати певний соціальний статус, але не обов’язково готує молодих людей до того, що їх чекає попереду. Система освіти у таких випадках є провідником системного культурного песимізму.
Брудер зрозумів, що проблеми тероризму, з якими ми стикаємося на Заході, мало пов’язані з тим, що юнаки й дівчата на Близькому Сході думають про Америку, а більше — з тим, що вони думають про себе та власне майбутнє. Через свій фонд «Освіта для безробітних» Брудер запроваджує на території усього Близького Сходу програми навчання молодих людей умінням та навичкам, які допоможуть їм відчути, що вони мають можливості в житті. Відчути, що вони можуть керувати власною долею. За допомогою фонду Брудер поширює своє ЧОМУ на глобальному рівні — він прагне навчити людей, що завжди є альтернатива тому шляху, який, на їхню думку, їм випав.
Фонд «Освіта для безробітних» не є американським благодійним фондом, який прагне творити добро у далеких країнах. Це — глобальний рух.
Усі його програми здійснюються незалежно одна від одної, причому місцеві мешканці становлять більшість у керівних радах таких програм. Місцеві лідери несуть особисту відповідальність за те, щоб юнаки й дівчата отримали це відчуття відкритих можливостей у житті, передаючи їм професійні навички, знання та — що найважливіше — впевненість у собі, яка допоможе їм обрати альтернативний шлях свого майбутнього. Майяда Абу-Джабер очолює цей рух в Йорданії. Мохаммад Наджа поширює цю справу в секторі Ґаза та на Західному березі річки Йордан. А Маен Алер’яні своєю діяльністю доводить, що ця справа може змінити культуру навіть у Ємені.