Я не довіряла людям, які не люблять собак.
Якось увечері, коли Шейн був у нас, прийшли Трент і Роккі. Брат дуже стривожився, глянувши на Трента, який навіть не став сідати. Я відчула Трентові гнів і сум, і Роккі явно відчув їх теж. Я спробувала залучити Роккі трохи поборюкатися, але його це не цікавило: він був зосереджений на господареві.
– О, привіт, просто подумав зайти і… – вимовив Трент, нервово піддавши ногою килим.
– І, як бачиш, вона зайнята, – кинув Шейн.
– Так, – погодився Трент.
– Ні, заходь, ми просто дивимося телевізор, – сказала Сі Джей.
– Ні, я краще піду, – відповів Трент.
Коли він пішов, я підійшла до вікна, визирнула з нього й побачила, як він стоїть біля своєї машини, довго дивлячись на будинок, перш ніж відчинити дверцята й поїхати.
Роккі був на передньому сидінні.
Наступного дня Сі Джей не одразу повернулася зі школи, тож я жувала палички на задньому дворі й спостерігала, як кілька пташок стрибають із дерева на дерево. Гавкання на птахів рідко приносить якусь користь, адже ті не розуміють, що мають боятися собак, і просто займаються своїми справами. Раніше я вже їла мертвих пташок, і це мені взагалі не сподобалося. Мабуть, я не стала б їсти живу, якби спіймала, хоча не проти була б спробувати, чи живі хоч трохи кращі на смак.
Я злякалася, коли Ґлорія відсунула задні двері.
– Привіт, Моллі. Хочеш смачненького? – гукнула вона.
Я обережно наблизилася, махаючи хвостом і покірно опустивши зад донизу. Зазвичай Ґлорія не говорила до мене – хіба що я викину якогось коника.
– Ну ж бо, ходи сюди, – сказала вона.
Я увійшла до будинку, і вона зачинила за мною двері.
– Любиш сир? – спитала вона.
Я замахала хвостом і пішла за нею на кухню. Вона попрямувала до холодильника, тож я пильно стежила за нею. Нагородою мені був знайомий наплив смачних запахів, винесених потоком студеного повітря.
Вона чимось зашелестіла.
– Він увесь запліснявів, але ж для собаки годиться, так? Хочеш його?
Ґлорія простягнула великий шматок сиру на кінці металевої виделки. Я понюхала його й дуже, дуже обережно пожувала, очікуючи, що вона розсердиться.
– Хутчіш, – сказала жінка.
Я стягнула сир із виделки, впустила на підлогу й за кілька укусів з’їла. Гаразд, то, мабуть, вона більше на мене не сердиться!
– На, – сказала Ґлорія. З лязкотом вона вкинула великий шмат сиру в мою миску. – Зроби щось корисне. Безглуздо витрачати стільки на першокласну собачу їжу, коли ти могла б підчищати наші недоїдки.
Ніколи раніше мені не давали за раз більше одного шматочка сиру, тож отримати це все й одразу було несподіваними розкошами. Я підібрала важкий кусень, не знаючи навіть, як почати. Ґлорія пішла з кухні, тож я зосередилася на поїданні сиру. Коли я закінчила, у мене текла слина, і я вихлебтала майже всю воду з миски.
Невдовзі на кухню увійшла Ґлорія.
– Закінчила? – спитала вона, підійшла до задніх дверей, відчинила їх і скомандувала: – Гаразд, пішла геть.
Я вловила сенс сказаного й квапливо викотилася крізь двері на заднє подвір’я. Надворі мені стало краще.
Я не знала, коли повернеться Сі Джей, і тужила за нею. Увійшовши крізь собачі двері в підвал, згорнулася на своїй подушці, мріючи, щоб вона була зараз зі мною.
Я заснула, та коли прокинулася, почувалася зле. Трохи походила, важко дихаючи. У мене текла слина, хотілося пити, лапи трусилися. Зрештою, усе, що я могла, – це стояти там і тремтіти, не маючи сил ворухнутися.
Почулися кроки Сі Джей, і я зрозуміла, що вона вдома. Дівчина відчинила двері над сходами.
– Моллі! Ходи сюди! Підіймайся! – гукнула Сі Джей.
Я знала, що маю послухатися її. Наче в тумані, я зробила крок, низько опустивши голову.
– Моллі? – Сі Джей спустилася сходами. – Моллі? Ти в порядку? Моллі!
Останнього разу, коли вона вимовила моє ім’я, це був скрик. Я хотіла підійти до неї, повідомити, що все гаразд, але не могла зрушити з місця. Коли вона наблизилася й узяла мене на руки, моя голова була наче схована під покривалами – усе стало приглушеним і тихим.
– Мамо! Щось негаразд із Моллі! – скрикнула Сі Джей.
Вона пронесла мене сходами нагору, повз Ґлорію, яка сиділа на канапі, і вибігла на під’їзну доріжку.
Коли Сі Джей поставила мене, щоб відчинити дверцята машини, мене миттєво знудило на траву.