– Це точно.
Роккі тикався мордою в Трента.
– Ні, справді пишаюся, – сказала Сі Джей. – Це демонструє, як добре тобі все вдається. Ось тому ти й президент класу. Ти можеш здійснити все, що хочеш.
– Не все.
– Що ти маєш на увазі?
– Нічого.
– Тренте?
– Просто розкажи мені про свою поїздку.
– Це справді захопливо, – сказала Сі Джей. – Ніколи раніше не бувала в круїзі. Два тижні!
– Намагайся не зіштовхнути Ґлорію за борт. Упевнений, що це заборонено правилами, хоча й не мало б бути.
– Ой, варто нам опинитися на борту – і, гадаю, ми взагалі не побачимо одна одну.
– Щасти тобі з цим, – сказав Трент.
Я не здивувалася, коли Сі Джей покинула мене там: вона часто залишала мене погратися з Роккі, а часом Роккі приходив до нас погратися зі мною. Однак за кілька ночей я почала хвилюватись і тицялася носом у Трента, шукаючи заспокоєння.
– Скучила за Сі Джей, так, Моллі? – казав мені Трент, тримаючи мою голову у своїх долонях. Я махнула хвостом, почувши її ім’я: «Так, ходімо додому до Сі Джей».
Роккі не подобалася вся ця увага, яку я діставала від Трента, і він стрибнув мені на спину. Я розвернулася до нього й показала зуби. Брат повалився, підставивши мені горло, тож я не мала вибору, окрім як осідлати його й пожувати за шию.
Якось увечері я почула, як Трент каже «Сі Джей!», наче вона була тут. Та коли я вбігла до його кімнати (увесь цей час Роккі скакав на мене), він був сам.
– Моллі, хочеш поговорити із Сі Джей телефоном? Ось, Моллі, телефон.
Хлопець простягнув пластикову іграшку. Я понюхала її. Гаразд, це «телефон». Я вже бачила його раніше, та мене ніколи не запрошували погратися з ним.
– Скажи «привіт», – мовив Трент.
Я почула химерний деренчливий звук і подивилася на телефон, задерши голову. Трент підніс його до обличчя.
– Вона знає, що це ти! – сказав він щасливим голосом.
Люди часто бувають щасливі, коли розмовляють по своїх телефонах, хоч, кажучи з досвіду, розмовляти із собаками набагато краще.
Я вважала поведінку Трента дуже дивною, відчувала тривогу від того, що мене обдурили, змусивши повірити, нібито Сі Джей у кімнаті. Я підійшла до ліжка і, зітхнувши, опустилася на підлогу. За мить Роккі ліг поряд, поклавши голову мені на живіт. Він відчував мій настрій – я почувалася сумною, навіть коли він був поряд, бо тужила за своєю дівчинкою.
Якось, однак, я знала, що Сі Джей повертається. Вона завжди поверталася до мене. Одного дня Трент вийшов у вітальню й почав ходити, раз у раз зупиняючись, щоб визирнути у вікно. Роккі не відставав від нього й на крок. Мені це набридло, і я розтяглася на килимі у вітальні.
Чути було, як грюкнули двері надворі. Хвилювання Трента різко зросло. Роккі поставив лапи на вікно, щоб визирнути назовні. Я підвелася з цікавості. Парадні двері відчинилися.
– Привіт, Роккі! Привіт, Моллі!
Це була моя дівчинка. Я так розхвилювалася від цієї зустрічі, що заскавчала, кружляючи біля її ніг, і облизала обличчя, коли вона присіла погладити мене. Коли Сі Джей встала, я спробувала підстрибнути вгору, щоб знову дістати до її обличчя й поцілувати, а вона обхопила мою голову й стиснула в обіймах.
– Моллі, ти дудель-шнудель, а не пудель, – сказала дівчина.
Скрізь, де її руки торкалися мене, шкіра під хутром стискалася від задоволення.
– Привіт, Сі Джей, – мовив Трент.
Він потягнувся до неї, а тоді зупинився. Вона розсміялася, підстрибнула до нього й обійняла.
Роккі був настільки заведений, що гасав будинком, кидаючись на меблі.
– Гей, угамуйся, – казав Трент, але сам так сміявся, що Роккі продовжував і далі гасати, як скажений собака.
Я залишилася біля Сі Джей.
– Хочеш чогось перекусити? У мене є коржики, – запропонував Трент.
Ми з Роккі завмерли. Коржики?
– Боже, ні, – сказала Сі Джей. – Я жирна, як свиня. Там була вся можлива їжа – це було захопливо.
Трент змусив нас із Роккі вийти надвір поборотися, але я скучила за Сі Джей, тож невдовзі почала дряпатись у двері, і Трентова мати впустила нас. Трент і Сі Джей сиділи поряд на канапі, і я згорнулася біля їхніх ніг. Сі Джей тримала телефон на колінах.
– Оце наша каюта, – казала Сі Джей.
– Що? Вона ж величезна.
– Каюта була бездоганна. Це був наш житловий відсік, і в кожної своя спальня та ванна. Не знаю, чи ти помітив, але ми з Ґлорією найкраще ладнаємо, коли не бачимо одна одну.
– Боже, це ж, мабуть, дуже дорого.
– Напевно.
– Твоя мама дійсно стільки заробляє?
Сі Джей подивилася на нього.