Сі Джей випрямилася.
– Привіт, Тренте.
Не спиняючись, Трент підійшов просто до Сі Джей і обійняв її.
– О! – промовила Сі Джей, злегка сміючись.
Вони дістали повідці для прогулянок! З дерев осипалося листя, і ми з Роккі натягнули їх, страшенно прагнучи пострибати по листочках, що танцювали на вітру, але повідці стримували нас.
Я дуже тішилася поверненню Сі Джей, а ще, як з’ясувалося, по-справжньому раділа бути з Роккі й Трентом. Це залежало не від мене – я лише собака, але, як на мене, краще б ми просто жили тут, у будинку Трента. А якщо з нами не оселиться Ґлорія, мене б це влаштувало й поготів.
Почулося клацання і спалах вогника, а потім рот Сі Джей наповнився димом від маленької палички.
– Там не дозволяють курити. Господи, – промовила вона. – Хвилини тягнулися так повільно – аж чути було, як вони йдуть.
– Як усе пройшло? Жахливо?
– У в’язниці? Не дуже. Просто… не знаю, якось дивно. Утім, я втратила майже чотири з чвертю фунти, отже, щось корисне в цьому було. – Сі Джей засміялася. – Хлопців тримають в іншому крилі, і ми ніколи їх не бачимо, але чути їх дуже добре. Їх там набагато більше, ніж нас, дівчат. Більшість тамтешніх дівчат ускочили в халепу, бо зробили щось для своїх хлопців, уявляєш собі.
– Як і ти, – тихо сказав Трент.
Ми так чудово погуляли! Коли Роккі проминав дерева й кущі, він мусив зупинятися, щоб помітити їх, і я зазвичай присідала в тому ж місці, бо пам’ятала той самий поклик, хоч тепер для мене це було не так важливо.
– Я не знала, що Шейн збирається красти речі.
– Ти знала, що він збирається викрасти тест.
– Він збирався скопіювати тест, а не викрасти. І це історія мистецтва, а не математика чи ще щось. Господи, і ти теж?
Трент помовчав якусь мить.
– Ні, я ні. Пробач.
Роккі плигнув на підхоплений вітром листок, підібрав його й спробував подражнити мене. Але, опинившись у нього в роті, це вже був просто звичайний листок.
– Тож, оскільки я була на академічному випробному терміні, мене тепер тимчасово усунуто від навчання. Велике діло. І ти ніколи не бачив такої купи паперу. Закладаюся, міжнародні шпигуни не мають такого товстенного досьє, як я.
– Як надовго усунуто?
– Начебто лише на цей семестр.
– Але це означає, що ти не закінчиш школу разом із нами всіма.
– Нічого. Усе одно ті лахи жахливі. А ті ковпаки? Та ну. Ні, я закінчу всередині року, без помпи. Воно було того варте, зважаючи, як скаженіє Ґлорія, що не зможе сидіти з усіма батьками й привертати до себе увагу, коли назвуть моє ім’я.
– Оце й усе? Усунення?
– І ще громадські роботи. Я обрала найкрутішу річ – тренувати службових собак.
При слові «собака» я глянула на неї. Вона опустила руку на мою голову й погладила, а я лизнула її пальці.
– Хороша собака, Моллі, – сказала вона.
У парку вони відчепили наші повідці, і ми з Роккі зірвалися з місця, безмірно радіючи прохолодному повітрю й свободі гасати парком. Ми боролися й гасали, зовсім як на задньому подвір’ї. Чути було запахи інших собак, але жоден не з’явився.
Сновигаючи поряд із братом, я була сповнена енергії та радості, зовсім як тоді, коли покарання Купанням було позаду й мені дозволяли стрибати на меблі. Іноді Роккі зупинявся й озирався перевірити, чи Трент і досі там. Роккі був хорошим собакою. Я знала, що Сі Джей досі тут, бо від неї віяло їдким запахом диму не тільки тоді, коли вона активно брала вогонь до рота.
Чимало людей поширювали той самий димний запах, і мені він ніколи особливо не подобався, але я любила те, як він переплітався з унікальним запахом Сі Джей, бо то була Сі Джей. І все ж іноді я бажала б, щоб вона й досі пахла, як у дитинстві, коли я обнюхувала маківку її голови. Я обожнювала той запах.
Ми з Роккі знайшли зогниле тіло білки в кутку двору – цей запах я обожнювала теж! Однак, перш ніж ми встигли досхочу насолодитися ним, Трент гукнув нас, і ми побігли назад. Вони знову надягнули на нас повідці – час для чергової прогулянки!
Удома в Роккі Трент і Сі Джей стояли біля машини дівчини. Я чекала біля дверцят, трохи нервуючись, аби Сі Джей не забула, що я собака переднього сидіння.
– Щасти тобі з твоєю мамою, – сказав Трент.
– Їй байдуже. Її навіть удома не було, коли мене висадили з таксі.
– Таксі? Я б тебе забрав.
– Ні, тобі б довелося пропускати школу. Не хочу псувати всіх своїм кримінальним впливом, – сказала Сі Джей.
Ми поїхали кататися, і я сиділа на передньому сидінні. Коли ми приїхали додому, з Ґлорією на канапі сидів якийсь чоловік. Я підійшла обнюхати його, махаючи хвостом, і він погладив мене по голові. Ґлорія скам’яніла й підняла руки. Обнюхувати Ґлорію я не стала. Сі Джей лишилася стояти біля парадних дверей, тож, привітавшись із чоловіком, я повернулася туди, до неї.