– Клеріті, це Рік. Він дуже мені допомагав у ці важкі дні, яких я зазнала через тебе, – сказала Ґлорія.
– У мене самого донька-підліток, – мовив Рік, простягнув руку, і Сі Джей торкнулася її.
– Мене називають Сі Джей. Ґлорія зве мене Клеріті, бо це означає «розбірливість», а цього їй завжди бракує.
– Ґлорія? – Чоловік озирнувся на Ґлорію, і я теж, хоч, правду кажучи, здебільшого уникала її очей. – Вона кличе тебе на ім’я?
– Знаю, – сказала Ґлорія, похитавши головою.
– Бачиш, оце і є перша проблема, – сказав чоловік.
Мені він здався цілком приємним. Його руки пахли жиром і м’ясом, а також Ґлорією.
– Вона сама попросила мене звати її Ґлорією, а не мамою, бо не хотіла, щоб незнайомі чоловіки в продуктовому магазині знали, що в неї донька мого віку, – пояснила Сі Джей. – Вона дуже переймається тим, що думають про неї незнайомі чоловіки – та ви вже, мабуть, помітили.
Хвилину всі мовчали. Я позіхнула й почухала за вухом.
– Ну, гаразд, приємно познайомитися, Сі Джей. Мені вже час іти, твоїй мамі треба дещо з тобою обговорити.
– І це настільки особливе, що ви прийшли сказати мені про це, – відгукнулася Сі Джей.
Ми пішли до її кімнати. Я згорнулася на своєму звичному місці. Чудово було знов опинитися вдома з моєю дівчинкою. Я була приємно втомлена боротьбою з Роккі й очікувала, коли Сі Джей заповзе в ліжко, щоб я могла лежати там із нею й відчувати її руку на моєму хутрі.
Двері відчинились, і увійшла Ґлорія.
– Можна хоча б постукати? – спитала Сі Джей.
– А в камеру до тебе стукали? – відповіла Ґлорія.
– Так, ще й питали дозволу увійти, а ти як хотіла.
– Я знаю, що це неправда.
Я встала й затремтіла, тривожно позіхаючи. Мені не подобалося, коли Ґлорія й Сі Джей розмовляли між собою: надто сильні були емоції, темні й бентежливі.
– То що в тебе з цим типом? – спитала Сі Джей. – Поводиться так, наче пробується на роль вітчима.
– Він дуже успішний бізнесмен. Чудово знається на управлінні людьми.
– Так і знала, що успішний, інакше ти б не цілувалася з ним на канапі, коли я увійшла.
– Він дав мені безліч порад про те, як керувати неконтрольованими дітьми. Я непокоюся за тебе, Клеріті Джун.
– Бачу, як ти непокоїлася: приходжу додому за вісім годин після звільнення, а ти розпиваєш вино у вітальні.
Сі Джей сіла на ліжко, і я застрибнула до неї, ледь відчуваючи її запах через аромати Ґлорії, що розповзались усією кімнатою.
Коли я глянула на Ґлорію, вона не зводила з мене очей, тож я відвернулася. Жінка з шумом видихнула.
– Ну, гаразд, – сказала вона. – По-перше, до кінця року ти під домашнім арештом. А це означає: ніяких побачень, ніяких хлопців, ніяких телефонних розмов. Тобі не можна виходити з дому за жодних обставин.
– То коли зателефонують із суду дізнатися, чому я не виконую громадські роботи, просто відповім: Ґлорія каже, що я під домашнім арештом. Їх це влаштує. Одного типа з камери смертників ніяк не можуть стратити, бо він досі не в ладах із мамою.
Якусь мить Ґлорія стояла на місці, насупившись.
– Ну, вочевидь, – сказала вона, – це ти можеш робити.
– А різдвяні закупи? Ти ж не збираєшся тримати мене під арештом замість цього, так?
– Ні, заради цього доведеться зробити виняток, звісно.
– І, вочевидь, День подяки в Трента.
– Ні. Нізащо.
– Але ти казала, що йдеш до когось у гості – гадаю, що до Ріка. Хочеш лишити мене саму на День подяки?
Сі Джей розсіяно чухала моє вухо, і я притулилася до неї. Я хотіла, щоб Ґлорія негайно пішла.
– Що ж, гадаю, ти могла б піти зі мною до Ріка, щоправда, його діти будуть зі своєю матір’ю, – повільно промовила Ґлорія.
– Нізащо. Ти це серйозно?
– Ну, добре. Можеш іти до Трента, якщо вже я дала згоду.
– А як щодо Джени? Ти казала, що хочеш, аби я спілкувалась із Дженою, бо в неї батько – член правління заміського клубу.
– Я зовсім не те казала. Я казала, що Джена – це той тип людини, з яким, на мою думку, тобі корисно було б проводити більше часу. І так, Джена може приходити.
– А якщо вона запропонує піти до клубу на обід?
– Гадаю, ці питання треба вирішувати, коли вони виникнуть. Надто складно владнати їх усі й одразу. Якщо отримаєш якогось роду особливе запрошення, ми це обговоримо. Я готова робити винятки, де вони потрібні.