Хотіла б я тільки робити це краще. Часом темні почуття вкорінювалися в Сі Джей так глибоко, що здавалося, наче вони там навіки.
Згодом Емілі й Сі Джей сиділи на підлозі, їли піцу та морозиво й згодовували дрібні шматочки мені.
– Шейн каже, якщо я не буду з ним, то ні з ким не буду, – казала Сі Джей. – Наче ми герої якогось дитячого ТВ-шоу абощо.
Я бачила, як очі Емілі розширилися. (Здебільшого я стежила за Емілі, бо вона не їла свої скоринки, а Сі Джей їла.)
– Але ж ви розійшлися!
– Знаю, я казала йому. А він заявив, що кохає мене по-особливому, як ніхто не вміє, і що завжди чекатиме, скільки б часу це не забрало. Отакий він розумний. Довелося пояснювати, що «завжди» означає «завжди», тож не треба гадати, як довго це буде.
– Як узагалі він тебе знайшов?
– Обдзвонив мало не всіх, питаючи, де я, – сказала Сі Джей. – Отакої! Книги не може розгорнути, а вистежити мене телефоном може. Певно, колись сидітиме в кол-центрі й продаватиме страховки по телефону. А, зачекай, це ж буде важка праця. Забудь.
Я з жалем помітила, як вона взяла останній шматок піци.
– Хочеш?
– Ой, ні, я була сита ще три шматки тому.
– А я майже не їла за вечерею.
– Я тебе не засуджую. – Емілі жбурнула мені шматочок скоринки, і я впіймала його на льоту і єдиним махом проковтнула, готова повторити цей трюк.
– Хочеш морозива? – спитала Сі Джей.
Я чула запитання в її голосі, коли вона взяла пакет, і подумала, чи не збирається вона дати й мені. Від цієї думки рот наповнився слиною, і я облизнулася.
– Ні, забери це з моїх очей.
– Я, мабуть, фунтів десять наберу, – сказала Сі Джей.
– Що? Мені б твої ноги – мої стегна такі жирнющі.
– Ні, ти чудово виглядаєш. Це в мене великий зад.
– Я від Нового року на жорсткій дієті.
– Я теж.
– Ой, припини, ти вже зараз маєш класний вигляд, – сказала Емілі.
Я не зводила з неї очей, заклинаючи її взяти ще шматочок скоринки й жбурнути його.
– Завтра йду виконувати громадські роботи, – мовила Сі Джей. – Тренування службових собак.
– Звучить як розвага.
– Ти згідна? Список був щось на кшталт «збирати сміття вздовж траси», або «збирати сміття в парку», або «збирати сміття в бібліотеці», а потім, у кінці списку, – робота в розпліднику службових собак. Я поміркувала, що з цього буде доречнішим у моєму резюме? Тобто хтозна, може, я захочу зробити кар’єру на переробці відходів, і весь цей сміттєвий досвід допоможе в цьому.
Емілі розсміялася.
– Боже, повірити не можу, що все це з’їла, – сказала Сі Джей, зі стогоном відкидаючись назад.
Наступного ранку Сі Джей прокинулася раніше за всіх, прийняла душ і повезла мене кататися (на передньому сидінні!). Ми під’їхали до великої будівлі, і я носом відчула собак, тільки-но ступила на парковку. Кілька собак гавкали.
Нас привітала жінка, представившись Енді. Тоді опустилася навколішки й потяглася до мене, застеливши мені морду довгим чорним волоссям.
– Хто це в нас? – спитала вона.
Вона була старша за Сі Джей, але молодша за Ґлорію, і від неї пахло собаками.
– Це Моллі. Я Сі Джей, – відповіла моя дівчинка.
– Моллі! Я мала колись одну Моллі. Хороша була собака.
Приязнь, що линула від Енді, п’янила. Я лизнула її, а вона у відповідь поцілувала мене. Більшість людей не люблять цілувати собак.
– Моллі, Моллі, Моллі, – туркотіла вона. – Ти така гарна, о, так. Яка чудова собака.
Енді мені сподобалася.
– Хто вона: гібрид спанієля й пуделя? – спитала Енді, продовжуючи цілувати й пестити мене.
– Можливо. Мати – пуделиха, а от батька ніхто не знає. Ти спудель, Моллі?
Я помахала хвостом, почувши своє ім’я. Енді нарешті встала, але продовжувала тримати руку внизу, у межах досяжності, і я облизувала її.
– Сам Бог послав вас сюди, мені справді потрібна допомога, – сказала Енді, коли ми увійшли в будівлю.
То було просторе відкрите місце з будками по боках і цілою зграєю псів у них. Усі вони гавкотіли на мене й одне на одного, та я не звертала на них уваги, адже була собакою з особливим статусом, якій дозволено перебувати на волі, доки всі вони сидять у клітках.
– Насправді я нічого не знаю про тренування собак, але готова навчатися, – сказала Сі Джей.
Енді розсміялася.
– Що ж, добре, але твоїм справжнім завданням буде звільняти мені час, щоб я їх тренувала. Собак треба напувати, годувати й чистити їхні будки, а ще їх треба вигулювати надворі.