Трент відніс валізи сходами вниз і поклав їх у задню частину машини, доки я заявляла своє право на переднє сидіння. Роккі підійшов мене обнюхати, та не намагався залізти до мене – цього б я все одно не дозволила.
Трент здавався сумним, коли обіймав мене. Я лизнула його в обличчя. Знала, що побачу його та Роккі за день-два.
Хлопець нахилився до переднього вікна, яке опустила Сі Джей, сівши в машину. Моє вікно вона опустила теж, щоб я могла дихати прохолодним повітрям.
– Ти вже знаєш, куди їдеш? – спитав він.
– Я зберегла це в телефонному навігаторі, – відповіла Сі Джей. – З нами все буде гаразд, Тренте.
– Зателефонуй мені.
– А хіба вона не зможе відстежити мої телефонні дзвінки?
– Точно, просто зателефонує своїм інформаторам у ФБР.
Сі Джей розсміялася. Трент обійняв її крізь вікно.
– Будь хорошою собакою, Моллі, – сказав він мені.
Я помахала хвостом, почувши, що я хороша собака.
– Поїхали, Моллі, – мовила Сі Джей.
Розділ 16
Ми їхали довго. Я згорнулася на передньому сидінні, поклавши голову в межах легкої досяжності руки Сі Джей, і вона раз у раз із любов’ю торкалася мене, занурюючи в безтурботний сон. Це було набагато краще за перебування в будинку галасливих собак. Я сподівалася, що мені більше ніколи не доведеться туди потрапити. Я лише хотіла бути там, де й була, – на передньому сидінні поряд із моєю дівчинкою Сі Джей.
Ми зупинилися в місці зі столиками просто неба й дивовижними запахами їжі.
– Тут не так уже й погано, якщо не знімати пальта, – мовила Сі Джей, прив’язуючи мій повідець до ніжки столика. – Ти поводитимешся добре, гаразд, Моллі? Я лише зайду туди на хвильку. Не дивися на мене так, я тебе не кидаю. Ти хороша собака.
Я зрозуміла, що я хороша собака, і хотіла було піти за нею, але повідець утримав мене. Я натягла його, а Сі Джей тим часом увійшла крізь скляні двері в будинок. Нічого не розуміючи, я заскавчала. Якщо я хороша собака, то мала піти із Сі Джей!
– Привіт, Моллі.
Я озирнулася. Переді мною був Шейн. Махати хвостом я не стала.
– Хороша собака, – Шейн присів поряд зі мною й погладив мене по голові.
Він пахнув димом, мастилами й м’ясом. Я не знала, що робити.
Я замахала хвостом, коли побачила мою дівчинку. Вона тримала пакет і стояла по той бік скляних дверей, дивлячись на нас. Шейн махнув рукою. Сі Джей повільно вийшла.
– Привіт, крихітко, – сказав Шейн, встаючи.
– Гадаю, буде дурістю питати, чи ти стежив за мною, – мовила Сі Джей.
Вона опустила пакет. Я відчувала звідти запах їжі й дуже, дуже хотіла засунути туди голову й понюхати.
– Побачив, як Трент заносить валізи до твоєї машини. Тож ти не збиралася зустрітися зі мною завтра в парку.
– У мене двоюрідна сестра захворіла. Мушу поїхати відвідати її. Повернуся за кілька днів.
– Справа в тому, що ти дала мені слово. А тепер порушуєш обіцянку.
– Твоя правда, це порушення контракту з мого боку.
– Не смішно. Ти постійно це робиш, – сказав Шейн.
– Я б тобі зателефонувала.
– Не в тому справа. Я казав тобі, що нам треба поговорити, а ти постійно відшивала мене. А тепер-от їдеш із міста, навіть не сказавши мені, – ти не лишила мені вибору, окрім як їхати слідом.
Я ткнулася в руку Сі Джей, нагадуючи, що я тут і можу добре розпорядитися вмістом пакунка, якщо вона не збирається.
– Про що ти хочеш поговорити, Шейне? – тихо спитала Сі Джей.
– Ну, про нас, – Шейн устав. – У мене того… безсоння. Буває, навіть живіт крутить. А ти не відповідаєш на мої SMS-ки, як мені при цьому почуватися? Дуже злим, ось як. Ти не можеш так зі мною, крихітко. Я хочу повернути все як було. Я скучив за тобою.
– Вау, – промовила Сі Джей. Вона сіла до столу й нарешті, нарешті почала діставати їжу з пакета. Я сиділа, поводячись тихо й чемно.
– Що «вау»? Гей, можна мені трохи твоєї картоплі? – Шейн схопив трохи смачної їжі й поклав собі до рота.
Я простежила за його рукою, але з неї нічого не випало.
– Пригощайся, – сказала Сі Джей.
– Кетчуп є?
Сі Джей підштовхнула до нього пакунок, і Шейн почав копирсатися в ньому.
– Що «вау»? – повторив він.
– Я щойно дещо про себе збагнула. Про те, який у мене талант, – сказала Сі Джей.
– І?
– У мене талант знаходити друзів, які дбають лише про себе.
Шейн зупинив руку на півдорозі до рота. Я зосередила на ньому всю увагу.
– То он ми хто? Друзі? – тихо спитав він.