– Я скучив за тобою.
– Я просто була дуже зайнята.
– Ти теж за мною скучила?
Сі Джей відвела погляд.
– Звісно.
І тут у ньому прокинувся смуток.
– Добре, то як мені зв’язатися з тобою?
– Коли знову підключать телефон, я тобі зателефоную.
– Ходімо якось… вип’ємо кави разом, чи що.
– Звісно, – сказала Сі Джей.
Вони обійнялися. Сі Джей теж було сумно. Смуток вирував навколо них обох. Я не розумів, чому їм обом так тяжко, але іноді між людьми відбувається те, що собаці збагнути не дано.
Трент пішов, і Кросівка вийшла з-під ліжка. Шкода, що вона заховалася – не варто ховатися від Трента: він був добрий.
Кілька днів по тому ми поверталися з прогулянки із собаками, і перед нашими дверима стояла жінка з якимось папірцем. Сі Джей трішки задихалася від підйому сходами. Я гавкнув на незнайомку.
– Лідіє! – промовила Сі Джей.
Вона зупинилась і взяла мене на руки. Я припинив гавкати.
– Я лише принесла сповіщення, – сказала жінка.
– Сповіщення, – повторила Сі Джей.
Жінка зітхнула.
– Ви просто так сильно протермінували, люба. Можете внести орендну плату сьогодні?
– Сьогодні? Ні, я… отримую зарплатню по п’ятницях, може, я тоді могла б сплатити основну частину?
Моя дівчинка боялася. Я загарчав на жінку, бо розумів, що вона джерело хвилювання Сі Джей.
– Цить, Максе, – сказала Сі Джей, накриваючи рукою мій ніс. Я загарчав крізь долоню.
– У п’ятницю ви протермінуєте черговий платіж, тому я тут. Мені шкода, Сі Джей, але я змушена просити вас або розрахуватися, або виїхати. Мені й самій треба сплачувати оренду й рахунки.
– Ні, я розумію. Добре, я все розумію, – сказала Сі Джей, витерши очі.
– Ви маєте родичів? Людей, до кого можна звернутися?
Сі Джей пригорнула мене міцніше, і я припинив показувати жінці зуби. Відчував, що Сі Джей потребує від мене більше розради, ніж захисту.
– Ні. Мій батько загинув в авіакатастрофі, коли я була малою.
– Мені шкода.
– Я виїду. Дякую вам за все, за все ваше терпіння. Обіцяю, я виплачу гроші, які винна. Я шукаю кращу роботу.
– Просто бережіть себе, люба. Маєте вигляд, наче тиждень не їли.
Жінка пішла. Сі Джей відчинила квартиру, тримаючи папірець від тієї жінки. Сіла на ліжко і, коли я заскавчав, узяла мене на руки й поклала поряд із собою, а я заліз їй на коліна. Смуток і страх переповнювали її.
– Я перетворилася на власну матір, – прошепотіла вона.
Трохи згодом Сі Джей устала й почала збирати одяг і складати до валізи. Вона згодувала мені трохи сиру й віддала мені їжу Кросівки, коли та почала вернути від неї носа. Зазвичай я був би радий усім цим прекрасним наїдкам, але було щось дивне в тому, як Сі Джей давала їх мені – холодно, похмуро й відсторонено, і це частково вбивало радість.
Сі Джей дістала ящик Кросівки й поклала туди всі іграшки кішки, а також її постіль. Та стежила за цим без жодних емоцій, я ж тим часом ходив біля ніг Сі Джей, відчуваючи тривогу. Проте мені полегшало, коли Сі Джей пристебнула повідець до мого нашийника, узяла Кросівку і ящик і пішла до сусідніх дверей, де мешкала місіс Міннік.
– Вітаю, місіс Міннік, – сказала Сі Джей.
Жінка простягла руки й узяла Кросівку, яка замуркотіла.
– Вітаю, Сі Джей, – мовила вона.
– Я мушу просити вас про величезну ласку. Я… маю виїхати. І там, куди я їду, не приймають тварин. Тож я подумала: чи не погодитеся ви доглянути Кросівку деякий час? Чи, може, назавжди? Вона така щаслива тут.
Обличчя місіс Міннік розпливлося в широчезній усмішці.
– Ви впевнені? – Вона тримала кішку у витягнутих руках. – Кросівко?
Кросівка припинила муркотіти, бо їй не подобалось, як її тримають. Я поклав лапу на ногу Сі Джей – так уже хотів піти на нашу прогулянку. Місіс Міннік відступила, і Сі Джей занесла ящик у двері.
– Тут усі її речі. І кілька банок їжі, але останнім часом вона їсть небагато.
– Ну, я підгодовувала її тут.
– Я здогадалася. Гаразд. Ще раз дуже вам дякую.
Сі Джей підступила ближче до місіс Міннік, яка тримала й гладила кішку.
– Кросівко. Ти хороша кицька, – сказала дівчина, зариваючись обличчям у котяче хутро. Кросівка з муркотінням потерлася головою об Сі Джей, а та прошепотіла:
– Гаразд.
Я стривожено завив, почувши горе, що так і лилося з моєї дівчинки.
Місіс Міннік спостерігала за Сі Джей.
– З вами точно все гаразд?
– О, так. Кросівко, ти моя улюблена кицюня, поводься добре.