Резюме
Ім’я: Алвіна Найтлі
Ім’я: Елізабет Найтлі Карузо
Ім’я: підлягає уточненню
Електронна пошта: пишіть у «Твітері»: @AlvinaKnightly69
Я високомотивована й талановита вбивця в пошуках свого покликання як професіональної кілерки (щось типу Анджеліни Джолі в «Містер і місіс Сміт»)
Освіта:
• Немає
Досвід:
• Убивство моєї сестри-близнючки
• Забиття до смерті її чоловіка (з метою самозахисту)
• Холоднокровне вбивство дуже старого й докучливого священика
• Нарізання риби в дешевому суші-ресторані японської кухні
• Застрелила двох трьох кількох ліквідаторів-мафіозі
• Менеджер із пошуку клієнтів для розміщення реклами в рубриках
• Знищення вуличного крадія
• Триденна практика з досвідченим убивцею з коза ностра цього літа. Хоча він не вважав мене надто успішною. Він вважав, що я природжена вбивця
Хобі:
• Писати в «Твітері» Ченнінґу Тейтуму, Тейлор Свіфт і Майлі Сайрус
• Містер Дік (одинадцятидюймовий віброфалоімітатор)
• Кокаїн, амфетаміни, травка, марихуана, кетамін, екстазі, MDMA
• «Мартіні», «Піно-грі», граппа, «ВКД-блю», «Кривава Мері», «Малібу», джин (чистий або з тоніком. Байдуже, який тонік, тільки не «Слімлайн»), горілка «Абсолют», горілка «Смірнофф», горілка «Ґрей Ґус» (за акцією в «Теско»)
• Перегляд різноманітних порнофільмів із різних країн
• Написання хайку
Навички:
• Я вмію говорити англійською мовою досить добре дуже добре збіса офігенно
• Розмовна італійська (матюки із вищезазначених порнофільмів після занурення в багатство мови та культури під час проживання на Сицилії)
• Убивства
• Я знаю 326 різних сексуальних позицій
Рекомендації:
• Джанніно Марія Бруска (Ніно). Адреса: гадки не маю (якщо знайдете його, скажіть йому, що я йду по нього)
Дзінь.
Це мій тимчасовий телефон.
Я клацаю на «повідомлення».
Ооой, це від Доменіко.
«УНИЗУ», – написано в ньому.
Річка Тибр, Рим, Італія
Оскаженіла мавпа чи розлючений гризлі? Несамовитий голодний людожерливий зомбі? Доменіко схожий на всі найстрашніші нічні жахи разом, із доданим до них убивцею. У нього просто на лобі написано: «Поганець». Зламаний ніс схожий на рило. Двісті фунтів суцільного зла, що стоять просто біля моєї квартири. І він не сам. Він привів із собою двох необтесаних здорованів. Такого я не очікувала. Мені зненацька спадає на думку, що Ніно також може бути тут… Я відступаю на крок назад.
– Елізабет? – говорить Доменіко. – Ти на вигляд… інакша.
Він стискає мене у міцних обіймах, і в мене тріщать кілька ребер. Тепер пам’ятай, Алві, ти Бет. Він має тебе за дружину свого мертвого боса. Варто б мені ввімкнути білявку та вимкнути кровожерливу хижачку…
– Щойно почувши, що той stronzo тут, я одразу ж примчав, – говорить він. – Уявляєш, скільки лайна мені довелося розгрібати відтоді, як він покинув місто? За мною ганяють хлопці Дона Руссо. Ніно вбив Франко Мотісі.
– О, ні, як жахливо, – кажу я. – Не щастить – то не щастить.
Доменіко хитає своєю свинячою головою.
– Це Ріккардо та Джузеппе, – показує він на чоловіків.
Як Розенкранц і Ґільденстерн, хіба що не мертві.
Ріккардо високий і дуже худий, зі зголеним волоссям і незвичними косими очима. Джузеппе низенький і дуже жирний. Чи то він на дев’ятому місяці вагітності й носить близнюків, чи то в нього пивний живіт; він завширшки не менший, ніж заввишки. На лівій скроні в нього шрам, ніби від кулі (хтось, очевидно, просто не влучив). Від нього пахне чимось типу в’яленої яловичини. У нього не вистачає кількох зубів. Я витріщаюся на них, потім помічаю сумки. Не сказати, що вони обійшлися найнеобхіднішим. Є три напхані валізи. Футляр для скрипки. Коробка для капелюшків. Що це все таке? Подорожній цирк? Вони наміряються в мене ночувати?
Я впускаю їх у двері, і вони скидають сумки в передпокої.
Тоді Доменіко хапає мене за руку.
– Гей, ти що робиш?
– Ти зникла. Ти з тим stronzo. А Амброджо мертвий. Я хочу знати, що, в біса, діється. Ходімо зі мною, – каже він.
– Куди ми йдемо?
– Прогулятися.
– Гей! Відчепися. Відпусти мене.
Він виштурхує мене на вулицю та хряцає позаду себе дверима. Ріккардо хапає мене за другу руку, і мене огортає невимовний жах. Я пручаюся й напружуюся, але в цьому немає сенсу. Їх – троє, я – одна. Того ножа для м’яса не дістати, він у моїй сумочці «Прада». Бля, це була погана ідея. Варто мені було слухати Бет. Ріккардо з Доменіко волочать мене вулицею і якимись сходами донизу, до річки. Ми йдемо уздовж Тибру, доки не дістаємося до старого мосту.