Я міцно спала.
Близько обіду я прокинулася. Настрій в мене був дуже паскудним. Я не виспалася. Холодник був порожнім, а цигарки закінчилися. На додачу, на мене ще накотилася депресія. «Депресняк», як кажуть люди. Я втратила контакт із реальним світом, взагалі нічого не розуміючи, що саме відбувається.
Щоб не провтикати цілий день у хаті, тупо дивлячись у стелю, я сходила в супермаркет за харчами. Вдома я похавала, покурила і трішечки заспокоїлася. Думати про вчорашнє зовсім не хотілося. Уся компанія кудись зникла загадковим чином. Крізь тютюновий дим, що мене оточував, я на все дивилася якось відсторонено, наче це до мене не мало ніякого відношення. Я так курила, аж поки в мене голова не запаморочилася. Нічим було дихати. Тоді, я провітрила кімнату. Врешті решт, треба чимось зайнятися, а не безцільно валятися весь день на дивані.
Але я не знала, чим себе можна було зайняти. Все було нудно, не цікаво і байдуже. Від нудьги та ліні в голову лізли різні дурні, божевільні думки. Наприклад, спробувати на собі психотропну дію DXM, щоб зняти наслідки вживання опіуму та знову розслабитися з мінімальним ризиком до життя.
А чим ще зайнятися? Ну, я ввімкнула телевізор і стала дивитися якийсь нудний радянський фільм. Власне, я не проти дивитися фільми покоління СРСР, але не зараз.
У двері хтось подзвонив.
Я вилаялася у голос, посилаючи його на три букви. Дійсно, цей дзвінок несподіванка. Ну їх усіх до біса!
Проте, хтось дуже напористо дзвонив у двері, сподіваючись досягти мети. Я нікого не очікувала і не мала жодного наміру відчиняти двері. Але… але якась моя частина потребувала живого людського спілкування. Прямо зараз в цю ж мить. Тому, піддаючись якомусь внутрішньому імпульсу, я пішла відчиняти двері і подивитися на непроханого гостя.
Ним виявився Борис.
Я заклякла на місці від несподіванки.
Він дивився на мене своїми червоними від втоми (а завше від алкоголю) очима, намагаючись зробити щось подібне до посмішки. Одяг у нього був брудним, не охайним, пожмаканим. Масне волосся стирчало на всі боки, як голки у їжака. А ще від нього несло перегаром. Таким смердючим перегаром: суміш горілки та пива.
Візит Бориса явно не обіцяв нічого приємного.
— Привіт сонечко, — ця спроба посміхнутися в нього вийшла краще, ніж попередня. — Я прийшов до тебе.
Борис хотів підійти ближче і мене обійняти, але я відступила назад.
— Чмо, на хрєн ти сюди приперся?! — непривітно спитала я. — Валі атсюда нафіг!
— Ти чого? В мене є коньяк. Вип’ємо?
Він дістав з поліетиленового пакету пляшку «Гринвіча», щоб запевнити мене у своїх намірах. Правда, його наміри напитися я дуже добре знала.
— Пий сам алкан. Я тебе бачити не хочу.
— Можна зайти? — спитав він, дивлячись на мене.
— Пашєл вон! — церемонитися з ним я не збиралася.
Борис розвернувся, збираючись уходити, аж потім зупинився, задумавшись про свої проблеми. Раптом він швидко наблизився до мене і зовсім несподівано штовхнув мене назад. Від сили поштовху я впала на килим, а він спокійно зайшов у квартиру. В мене сильно заболіло стегно від удару і я скривилася від болю.
— Отже, пташечко, все йде чудово. Чого ти морозилася? Я завжди роблю так, як хочу і ніхто мені не стане на заваді. Ясно?
— Йоб, твою мать! — з ненавистю крикнула я. — Я сильно вдарилася!
Він кинув на мене насмішливий погляд, від якого стало моторошно на душі та кепсько.
— Мені байдуже. З вами, бабами треба тільки так поступати. Не треба панькатися. Мене це дратує.
Поки я підводилася з підлоги, Борис по-панськи всівся в крісло і закурив. Потім налив коньяк і почав його пити невеличкими ковтками з байдужим виразом обличчя. Попіл з цигарки він струшував на мій улюблений журнал, який я частенько читаю. Відсторонений погляд очей нічого хорошого не обіцяв. Отже, його не цікавить, що зі мною сталося.
— Забирайся звідси! Я тебе не хочу бачити.
Він лише посміхнувся. Це мене почало дуже сильно дратувати. Від цього я лише стала більше втрачати контроль над собою.
— Так, не піде. Ти мене прогнала минулого разу. Зараз все буде по-іншому. Ми поговоримо і все з’ясуємо.
— Ти мені зрадив, — зауважила я.
Борис зробив ще ковток «Гринвічу».
— Я не збираюся вибачатися за те, що спав із шльондрою. Це моя особиста справа. Коли мені хочеться трахатися, то я йду і трахаю баб. Затям це раз і назавжди, дура!