Власне, я відразу був упевнений, що нічого хорошого цей сеанс не дасть. Проте, якась моя частина, перманентне внутрішнє «Я», хотіло, щоб я зумів розкрити усі таємниці та витягнути їх на світло об’єктивної істини. У всякому разі, усі розбіжності, ірраціональні події, почали мені набридати і було б непогано дати усьому цьому якесь достойне, розумне пояснення, що відразу принесе відповіді на усі мої запитання.
Що ж, напевно, таке пояснення було, інша річ, що воно мене не до кінця влаштовувало. Бо я не бажав знати усю правду. Отже, Пилип прийшов через кілька годин і провів сам сеанс. Я поринув у трансовий стан, пригадуючи деякі епізоди свого минулого, а потім зазирнув у світи, де існують паралельні, ймовірні інші життя. Себто, подорож була такою туманною та незрозуміло, що її важко передати у вербальній формі. До того ж, прокинувшись, я нічого не пам’ятав. Лише запис на диктофоні допоміг мені зібрати до купи усі розкидані фрагменти, що так надійно зберігалися у архівних файлах моєї підсвідомості — вимір, який досі не розкрили до кінця вчені усього світу.
Але, оскільки сеанс гіпнозу пройшов без особливих ексцесів, то це вже було нормальним явищем. Я приходжу у нормальний стан і нікого не бачу. Пилип з’явився лише близько восьмої години вечора із записом проведеного сеансу гіпнозу на аудіо плівці.
— Як результати сеансу? — відразу спитав я.
— Не дуже втішні. Взагалі є багато незрозумілих питань. Ти щось пригадав нове, досі невідоме?
Я лише знизив плечима.
— Гаразд. Я зараз ввімкну диктофон, а ти уважно прослухай запис. Може це допоможе тобі зрозуміти, що з тобою відбувається, — зауважив Пилип.
Далі я приведу дослівний аудіозапис, коли я відповідаю на запитання гіпнотерапевта без жодних коментарів, так би мовити з об’єктивної, незалежної точки зору.
Пилип: Остапе, хто така Долина?
Остап: Молода жінка років двадцяти п’яти… Живе у двадцять першому столітті…
Пилип: Хто вона така? Чим займається?
Остап: Працює програмістом. Це — моє майбутнє життя.
Пилип: Звідки ти це знаєш?
Остап: Просто знаю.
Пилип: Звідки ти це знаєш?
Остап: Це не можливо пояснити у вербальній формі.
Пилип: Гаразд. Коли Долина народилася?
Остап: Я не бачу… У двадцять першому столітті. Не можу побачити дату.
Пилип: Придивися до її життя. Де вона народилася? Що ти бачиш?
Остап: Долина народилася в сім,ї юристів. В селі Глибоководне.
Пилип: Де знаходиться це село?
Остап: Не знаю… Я не можу його розгледіти… Це віддалене від суспільства село. Люди вимирають. Батьки Долини працюють нотаріусами. Вони переїхали із села у місто.
Пилип: Як звуть батьків Долини? Прізвища?
Остап: Петро та Клавдія. Прізвище в обох Рільченко.
Пилип: Коли і де вони народилися?
Остап: Не бачу. Тут все темно…
Пилип: В якому році народилася Долина?
Остап: Дві тисячі… Чорт, я не можу зрозуміти…
Пилип: Що ти бачиш? Якого рівня життя вони досягли? Машини, авто?
Остап: Машини нові. Електромобілі. Сучасні комп’ютери розраховують усі необхідні проекти та приймають більшість рішень за людей. Розраховують теорію ймовірності того чи іншого майбутнього випадку.
Пилип: Ти сам хто такий?
(Остап ніби перевтілюється у Долини і починає говорити її голосом).
Остап: Я — Долина Рільченко.
Пилип: Долина, скільки тобі зараз років?
Остап: Двадцять п’ять.
Пилип: Коли ти народилася?
Остап: У рік, коли проголосили Дунаєнко президентом країни.
Пилип: Який це рік? Точна дата народження?
Остап: Я народилася у жовтні дві тисячі… е-е-е… чорт, не бачу…
Пилип: Хто такий Дунаєнко?
Остап: Колишній президент країни.
Пилип: В якому році відбулася його інавгурація?
Остап: Туман… Я нічого не можу розгледіти…
Пилип: Скажи точний рік свого народження?
Остап: Не знаю…
Пилип: Скільки років ти прожила? Від чого померла?
Остап: Сорок чотири. Померла від автокатастрофи.
Пилип: Долина, чого в тебе розвинена гідрофобія?
Остап: Я боюся води, бо тону, тону, тону…
Пилип: Ким ти була в минулому житті?
Остап: Я була… чоловіком… знаменитим письменником…
Пилип: Ти може розгледіти його?
Остап: Не бачу… Але я відчуваю його.
Пилип: Як ти померла у минулому житті?
(Плівка шипить і слова Остапа не вдається почути).
Пилип: Остапе, виходь на зв'язок. Повернися до свого реального життя. Остапе! ОСТАПЕ! ОСТАПЕ! ПОВЕРНИСЯ У СВОЮ РЕАЛЬНІСТЬ!!!