— Квітко моя, шкода, ти не бачила, як Аїда намагалася навчити Туза дім охороняти. Обісцяв доню мою і сховався під будкою. А вона ж тільки нові джинси вдягла. Ото вже крику було.
— Узяли собаку?
— Цуценя. А чого чекати? Щоби знову якесь прибабахкане припхалося?
Хотинський теж не турбував — як крізь землю провалився. Більше не з’являвся несподівано перед Мар’яною, не лякав телефонними дзвінками, хоча попервах боялася, що одного красного дня у двері постукають: «Тут Озерови? На вас заява про завдання тяжких тілесних пошкоджень від громадянина Хотинського». Навіть просила бабцю, щоби та якось до Кривошиїхи підійшла й попитала про здоров’я збитого льотчика.
— Кривошиїха сказала: забудьте! І він про вас забуде, — доповідала баба Ната.
— Добре би… — сподівалася.
Усе котилося собі добре — прямо до дверей ін’юрколегії, де на Мар’яну чекав джек-пот. У визначений час перед офісом її зустрів вірний Пітер. «От Пітер… — промайнуло. — Ідеальний мужчина. Дарма я з ним надто капризую!»
Усміхнулася привітно:
— Тільки на мене чекають?
— Так, Мар’яно. Ярослав Раєвський уже тут, — відповів Пітер полегшено, наче камінь із серця прибрав. — Знайшли, уявляєш!
Ярко разом із ще кількома чоловіками сидів за великим столом для нарад, вдумливо читав послання Перпетуї, яке чоловіки тут же коментували. Побачив Мар’яну, усміхнувся сумно. Вона брови звела, по-хазяйськи всілася навпроти: можемо починати? Та погляд застиг на Ярковому животі — ґудзик на сорочці розстібнувся, привідкрив голе тіло. Трохи вище пупка на животі Ярка Мар’яна побачила круглий, як п’ятак, темний рубець.
— Когось чекаємо? — повторила напружено.
Представники «Банку Монреаля» прибули за хвилину з наступними розпорядженнями Перпетуї щодо спадку.
— То триватиме безкінечно, — прошепотіла Мар’яна.
— Ні, - завірив Пітер, який завжди сидів поряд, наче охороняв. — Сьогодні поставимо крапку.
Мар’яна забула про Ярка. Зацікавлено стежила за канадцями — з німецькою прискіпливістю й ретельністю повторювали процедуру ідентифікації другого конверта: мовляв, оригінальний, справжній і непідробний, містить саме ті відомості, які лишила розпорядниця спадку.
— Оскільки зі змістом листа в присутності свідків мають ознайомитися обоє спадкоємців, пропоную одразу читати його вголос, — сказав Стороженко, глянув на Мар’яну. — Чи, може, у вас, пані Озерова, є інша думка?
— Ні, читайте.
Стороженко розгорнув цупкий аркуш.
— А… Тут уже коротше і, здається, по суті, - пробурмотів. Почав читати.
Нащадкам роду Яреми Петріва Дороша по лінії сина його Валеріана й нащадкам роду Яреми Петріва Дороша по лінії його сина Гната. З повагою схиляю голову перед терпінням і сумлінням вашим, які допомогли вам прийняти правду про гріх і страшне прокляття, що важким тягарем лягло на рід пана Яреми. Одними думками керуюся я, залишаючи для вас спадкові розпорядження, бажанням допомогти подолати прокляття, накладене до сьомого коліна, палкими благаннями продовжити шляхетний рід Дорошів.
Задля цієї святої мети наказую:
1. Поділити спадок на дві рівні частини: одну — для нащадків по лінії Валеріана, другу — для нащадків по лінії Гната. Так само слід вчинити з відсотками. Якщо ж нащадків по лінії декілька, слід добросовісно без заздрощів розділити спадок рівними частинами серед усіх нащадків лінії, так само вчинити з відсотками.
2. Подальші розпорядження мої, що розписані для однієї лінії, є дійсними і для другої лінії, які не мають злитися в одну, позбавивши рід розростання і процвітання. Якщо ж такий гріх стався, наказую спадок мій передати монастирям Чернігівської губернії задля смиренних молитов во спасіння грішників.
3. Якщо ж кожна лінія зберегла чистоту і благість, то прошу про таке:
Нащадок однієї лінії має підтвердити, що протягом найближчого року створить сім’ю за всіма правилами обряду християнського вінчання, щоби мати змогу зачати дітей не в гріху. Згода та після обряду вінчання дає нащадкові 1/5 частину спадку. Ще 4/5 частини спадку нащадок отримає після того, як похрестить своє новонароджене дитя, незважаючи на те, скільки часу й трудів доведеться витратити, аби зачати нове життя. У цьому випадку відсотки слід віддати йому за рік після хрещення дитини.
4. Якщо ж хтось із нащадків у сьомому коліні вже має хрещену законну дитину, то молюся за нього й прошу без застережень віддати йому одразу належну йому частину спадку, залишаючи інші частини для тих, хто ще трудиться, щоби посеред чужих людей загорілася свічечка нового життя роду Дорошевого.