— Ви помиляєтеся! «К» — то Косташ. Моє дівоче прізвище. Мені його тато подарував, а йому — його мати… Продайте! — вчепилася кліщем. — Я півжиття його шукала. Вам — лише талісман, а для мене — то… — аж схлипнула.
І почалися торги. Хазяїн виявився ще тим жуком: відмітав усі пропозиції Аїди, аж поки…
— Добре, давайте так… Я з себе знімаю, — дістав сердечко з-під сорочки. — А ви з себе! — вказав на Славків подарунок.
— Домовилися! — Аїда зняла з шиї кольє. Антиквар поклав на її долоню сердечко.
Затисла в руці. Завмерла і раптом розридалася по-дитячому бурхливо і беззастережно. І все життя перед очима: барак на київській околиці, фото красивої, як артистка, мами Нати, яка добуває на півночі нафту для Батьківщини, суконьки від баби Тасі, карамельки на свята — за щастя, задьористі хлопчаки смикають Аду за коси: «Адка — байстрючка!», а Ада їм — у ніс!; Шуляк відкорковує зубом пиво, інститут, власна квартира, як манна небесна, безкінечні комсомольські збори, каталог «QUELLE» з недосяжними розкошами іншого життя, щирий Валя будує плани, цитує схвильовано Іздрика:
…Ягоди наші ростуть у гіпофізі
пагода наша — зліва де серце
з моря погода нам зрештою пофігу
ми самостійно виношуєм сенси
і самостійні у нас психоделіки
і саморобні наші нірвани
ми ще збудуємо дві-три америки
і атлантиду під океаном…
— Будівельник… — усміхнулася гірко.
Покинула антикварний салон поспіхом, наче боялась: хазяїн передумає, забере пузате сердечко, а в голові все вірші, які Валя їй дарував… Усілася в «тойоту», дістала мобільний, довго мусолила в руках, дивилася на фото чоловіка в телефоні, усе мордувалася: зателефонувати? Спитати: ти як? Живий? Так Валя ж дорікатиме: «Все через тебе, повернися, рідна моя, дай сил жити!»
— Ні! — так і не наважилася.
До нової хати повернулася задовго до приїзду Шуляка. Не взялася вкотре переставляти меблі та перестилати скатертини собі на догоду. Всілася біля вікна, тримала в руці пузате золоте сердечко.
— Моє… - шепотіла. — Тільки моє… Матері не віддам. І Мар’яна обійдеться. То… про бабу Тасю згадка.
Кортіло одразу ж надіти ланцюжок із сердечком на шию, та передумала: не хотілося, щоби Шуляк його бачив. Наче тільки Аїдине! І дивитися на нього іншим — зась! Поклала в скриньку.
Шуляк приїхав під вечір, веселий, збуджений, наказав Аїді вдягатися швидко в найкраще і не забути кольє з білого золота на груди почепити.
— У лазню їдемо, — повідомив. — У мене там теє… ділове спілкування в неформальній обстановці. А потім спеку влаштуємо, відірвемося.
— Кольє в лазню! Може, ще шубу прихопити?!
- І шуба згодиться! Ти, Адко, такі лазні тільки у фільмах про мільйонерів бачила. Лазня в заміському маєтку мого партнера. Маєток посеред лісу. Ліс за Києвом. Зрозуміло?
— Кольє не вдягатиму, — затялася царівна. — Ще загублю чи поцупить хтось. Ми в лазню, а служниці по кишенях! Знаю я… ці заміські маєтки.
— Звідки?! — розреготався Славко.
Царівна розгнівалася, дістала зі скриньки пузате золоте сердечко.
— Купила сьогодні… - навісила на шию, роздивлялася схвильовано.
Шуляк сердечко помацав, глянув на коханку з прикрістю: «Нащо тобі така дешевка, Адко?»
— А мені подобається!
Скільки їхали до маєтку в лісі, стільки Аїда голову сушила: може, признатися Шулякові, що поміняла його коштовний подарунок на дешеве з комерційної точки зору пузате золоте сердечко. «Хай не знає! — вирішила. — Час мине, скажу, що загубила… Чи… Мар’яні подарувала! А що? Це ж нормально?»
Мар’яна не дочекалася ранку, хоч і намагалася втримати нетерплячку. Аби відволіктися і не бігти поночі до Ярка на Рибальський, перевірила вхідні дзвінки на мобільному: хоч хтось за увесь січень згадав про неї?
— Жодного вхідного? — не повірила. Заходилася знову перевіряти. «Наркомани телефон попсували», — вирішила. Миттю зателефонувала Полі, попросила передзвонити.
— Що сталося? — Поля передзвонила за мить.
— Нічого… Тобто… Тобі чогось із дому треба? Я на Воскресенці зараз, можу принести.
— Мусь, принеси книжок, якщо дядь Валя дозволить. У нього така бібліотека класна.
— Чого хочеш? Детективи, пригоди? — зажурено запитала Мар’яна: мобільний працював, отже, їй ніхто не дзвонив. Ні Хотинський, ні Ярко…