Едґар Аллан По
ПОЛІЦІАН
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ЛАЛАҐА, сирота, вихованка ді Брольйо.
АЛЕССАНДРА, небога ді Брольйо, заручена з Кастільйоне.
ДЖАСІНТА, покоївка Лалаґи.
ГЕРЦОГ ДІ БРОЛЬЙО.
КАСТІЛЬЙОНЕ, його син та спадкоємець.
САНОЦЦО, приятель Кастільйоне.
ПОЛІЦІАН.
БАЛТАЗЗАР, його товариш.
ЧЕРНЕЦЬ.
УҐО, БЕНІТО, РУПЕРТ — слуги в домі ді Брольйо.
Місце дії: Рим (XVI ст.)
ЯВА ПЕРША
Кімната в палаці ді Брольйо. Сліди бучного бенкету. На столі недогарки свічок. На столі й долі розкидані маски, лютня, жіноча пантофля, карти, побиті пляшки. Входить БЕНІТО й натрапляє на п'яного УҐО.
УҐО
Це ти, Беніто? (Гикає). Гості вже забрались?
БЕНІТО
По правді, Уґо, важко зрозуміти.
Пляшки порожні? Ну, тоді забрались.
Саноццо-граф, той збив мене на сходах
Допіру, як сюди я підіймавсь;
Про нього можу з певністю сказати,
Що він забрався... і набрався теж.
УҐО
А той харциз? (Гикає). А де подівсь фіґляр?
Їх світлість, кажеш, зволили піти?
І дідько (гикає) всіх музик позабирав?
Так спати хочеться — здуріти можна!
БЕНІТО (оглядаючи його)
Ти правду, Уґо, кажеш, слово честі, —
З усього видно — ти таки здурів!
УҐО
А так я не казав. Або ж (гикає) збрехав.
БЕНІТО
Звичайно, любий Уґо, ти збрехав.
Бо ти брехун відомий — сам признався.
УҐО сідає до столу й наливає собі вина. Входить РУПЕРТ.
Гей, юний Руперте, де дів ти графа?
РУПЕРТ
Де п'яного я мав його подіти?
Та витяг з-під стола, де він розлігся,
Й на ліжко приволік.
БЕНІТО
Ох, Руперте,
Невже ді Брольйо, герцог наш, не знає
Про синові пиятики нічні?
Вони не личать, далебі, нікому,
Тим більш не до лиця вони синьйору
З такого роду! Шкода й говорити!
Не бачити б мені, як він змінився!
УҐО
Він перебрав, Беніто. Чи не так
Ти, Руперте, сказав? Всі гіршими
Стають тоді, як вип'ють. Я (гикає) також.
РУПЕРТ (до Беніто)
Став гіршим, кажеш, граф наш Кастільйоне?
І я помітив. А ще так недавно, —
Як витівки юнацькі оминути, —
Шляхетністю він кожного вражав.
БЕНІТО
Вражав... Ох, леді Лалаґа нещасна!
Така вродлива й лагідна.
РУПЕРТ
Авжеж,
В моїх очах він дуже підупав.
Облудний пес! Заручений був з нею...
Вона ж сирітка, виросла в цім домі.
Ні, він у прірву котиться бездонну,
Туди ведуть його пиятики нічні,
Гра в карти і розпуста — все відтоді,
Як звів підступно Лалаґу й покинув.
БЕНІТО
Їй-бо! То гріх йому мордує душу
І підбиває на лихе. А герцог
Прощає сину все, на неї ж лютий,
Її трактує зимно і суворо
Й затоптує у порох.
РУПЕРТ
На самоті,
Джасінта каже, в спочивальні руки
Вона ламає.
БЕНІТО
Бідолашна панна!
Учора у шпарину я побачив,
Як Лалаґа навколішках ридала,
І все крізь плач у неї виривалось
Імення Кастільйоне. Бач, його
Вона і досі любить!
РУПЕРТ
Як нещасній
Оте весілля пережити, га?
Воно за тиждень буде, так?
БЕНІТО
Аякже,
Бере за тиждень Кастільйоне шлюб
Із Алессандрою — його кузина,
Вона дружила з Лалаґою щиро
Ще перед лихом цим. Бігме, аж плачу,
Як здумаю про Лалаґи страждання.
УҐО
Вино не зле! Панове, ви не лайте
Господаря мого! Оце (гикає) вино!
А хто ця Лалаґа? Та бозна-хто!
Така собі го... (гикає) ...норовита цяця,
Ще й бренька на гітарі! Ну й вино!
Скромніша стане. І хоч граф шелихвіст