Чи був таким, але уже розкаявсь
І п'є лиш най... (гикає) ...добірніше вино.
РУПЕРТ
Ходімо спати! От уже упився! (До Беніто).
Ходімо!
РУПЕРТ і БЕНІТО виходять.
УҐО (підводячись)
Що вони сказали? Спати?
Невже так пізно? Гості розійшлись?
Гаразд! Я теж іду.
Входить ДЖАСІНТА.
О! Щоб я луснув!
Джасінто! Ти?
ДЖАСІНТА
А хто ж іще? Це я,
А може, й ні. От, Уґо, і загадка!
Була Джасінта вчора, а сьогодні
Джасінта синьйорина, пане Уґо!
УҐО
Ой кралечко, боюсь, що ти (гикає) занадто
До (гикає) пляшки прикладалась, синьйорино!
ДЖАСІНТА
Синьйоре Уґо, дякую за кралю!
Граф Кастільйоне, в кожнім разі, каже,
Що я гарненька. П'яний бевзю, глянь-бо!
(Показує кілька прикрас).
УҐО(гикає)
Де?
ДЖАСІНТА
Ось! Дивись!
УҐО
Джасінто! (Гикає). Гей, Джасінто!
Невже, ти кажеш, мій господар граф
Подарував тобі оці прикраси?
ДЖАСІНТА
А от подарував, мій друже Уґо!
Подарував!
УҐО
Ти глянь! Та я клянуся,
Що цю каблучку бачив я на пальці
Середньому... на вказів... на мізинці
У графа. Ну, Джасінто (гикає), начувайся!
Паскуда ти. Я (гикає) не візьму тебе!
Я в відчаї. Вчиню щось відчайдушне!
Я відчайдушний!
ДЖАСІНТА
П'яний!
УҐО
Порішу...
ДЖАСІНТА (глузливо)
Себе порішить! Божечку!
УҐО
Тебе!
Я йду, Джасінто. (Йде геть).
ДЖАСІНТА (тягне його назад).
Стій! Плаксивий дурню!
Не хочеш бачити прикрас? Поглянь лиш:
Аграфка, перли, ось рубіни — бачиш?
УҐО (похмуро)
Ну, бачу.
ДЖАСІНТА
А ось топаз, смарагди! Ну як, бачиш?
УҐО
Та бачу.
ДЖАСІНТА
Та бачу! І нічого більш не скаже
Поганий твій язик, крім «бачу, бачу»?
Ой телепню сліпий, якщо ти й бачиш,
То все тобі двоїться. Ось цей хрест
Рубіновий, дурило! Це рубіни!
Лишень послухай, та йому ціна
П'ять тисяч талярів, не менше!
УҐО
Я розумію (гикає) все! (Дивиться значуще).
ДЖАСІНТА
Він розуміє!
Нічого ти не тямиш! Боже милий!
Я розумію! (Передражнює його). Де тобі збагнути!
Я — найбагатша покоївка в Римі,
Я — найбагатша чашника дочка,
Бо всі оці коштовності — мої!
Так знай, що Лалаґа, моя хазяйка,
Яка мені оце подарувала, —
Ти чув? — подарувала на весілля
(Усі прикраси, всі до однієї!),
Напевне з глузду з'їхала!
УҐО
То значить,
Це Лалаґа подарувала! Звідки ж (гикає)
Каблучка ця дісталася тобі?
ДЖАСІНТА
Граф Кастільйоне, любий твій господар,
Все їй подарував на знак любові
Торік, ну а вона — мені, — второпав?
УҐО (блиснувши очима)
Джасінто!
ДЖАСІНТА (теж блискає очима)
Уґо!
УҐО
Що, моя Джасінто?
ДЖАСІНТА
Вже розшолопав?
УҐО
Люба, дай-но гляну
Ще раз (гикає) на ті прикраси.
ДЖАСІНТА
Зрозумів?
УҐО
Пхе! Дай погляну ближче!
ДЖАСІНТА
Ну, то як?
(Задкуючи, підносить руки з прикрасами).
УҐО
Джасінто, пташко! Люба синьйорино!
ДЖАСІНТА
Еге, тепер все ясно.
Ховає прикраси і виходить, за нею, зашпортуючись, Уґо.
ЯВА ДРУГА
Вітальня Кастільйоне.
КАСТІЛЬЙОНЕ (напіводягнений) і САНОЦЦО.
САНОЦЦО
Чудесний жарт! Клянусь, чудесний жарт!
Ха-ха-ха-ха! Воістину розкішний!
Помру я, Кастільйоне, ой, помру!