— Добре.
Бізнесмен підвівся, узяв з вішалки пальто й пішов до дверей. Еуне сів за письмовий стіл і подивився на розклад прийому пацієнтів на екрані монітора комп'ютера. Він був майже цілком заповнений, ой лишенько! Еуне знайшов цього пацієнта в розкладі. Пауль Ставнес.
— Наступного тижня в цей саме час вас улаштує, Паулю?
— Так, звичайно.
Столе заніс його в розклад. Коли він відірвав погляд від комп'ютера, Ставнеса в кабінеті вже не було.
Столе підвівся, узяв газету й підійшов до вікна. Куди, чорт забирай, поділося обіцяне глобальне потепління? Він опустив погляд на газетну сторінку, але несподівано не витримав і відкинув її убік. Газети писали про це тижнями і місяцями. Вже досить. Забитий до смерті. Сильні удари по голові. В Ерленда Веннесли лишилися дружина, діти й онуки. Друзі й колеги — усі шоковані. «Сердечна і доброзичлива людина». «Його неможливо не любити». «Добрий, порядний і толерантний, у нього не було ворогів». Столе Еуне глибоко зітхнув.
Він подивився на телефон. У них є його номер. Але телефон мовчав. Зовсім як та дівчина зі сну.
Розділ 4
Начальник відділу розслідування вбивств Гуннар Хаген провів долонею по чолу й далі, по пустинній лагуні тімені. Піт, який лишився на руці, осів на щільному атолі волосся на потилиці. Перед ним сиділа слідча група. Якби це було типове вбивство, до неї увійшло б не більше дванадцяти осіб. Але вбивство колеги належало до зовсім іншого розряду, і у залі К-2 не лишилося жодного вільного стільця. Тут зібралося трохи менше п’ятдесяти працівників. Якщо взяти до уваги тих, хто на лікарняному, то в групі мало бути п’ятдесят три поліцейських. Скоро хворих стане більше — надто сильно відчувається тиск із боку ЗМІ. Єдиним позитивним моментом у цій справі досі було те, що два найбільших норвезьких підрозділи розслідування особливо тяжких злочинів — убійний відділ Поліцейського управління й КРИПОС — навчилися грати в команді. Вони вперше забули про суперництво й запрацювали єдиною групою, ставлячи перед собою лише одну мету — знайти того, хто вбив їхнього колегу. Протягом перших тижнів група працювала активно, з ентузіазмом, й Хаген був переконаний, що справу вдасться розкрити дуже швидко, незважаючи на практично повну відсутність технічних доказів, свідків, можливих мотивів, можливих підозрюваних і можливих або неможливих зачіпок. Просто тому, що бажання розкрити це вбивство було колосальним, мережа складалася із дуже дрібних осередків, а ресурси, надані в розпорядження поліції, були практично безмежними. І все ж таки…
На сірих, утомлених обличчях колег, які сиділи перед ним, з'явилася апатія, яка упродовж останніх тижнів ставала все очевиднішою. Вчорашня прес-конференція, страшенно схожа на капітуляцію й благання про будь-яку допомогу, також не сприяла піднесенню бойового духу. Сьогодні ще двоє взяли лікарняний, адже ці люди не з тих, хто стане утирати сопливого носа перед очима інших. Крім того, справа Густо Ганссена перейшла з розряду розкритих в розряд нерозкритих, після того як Олега Фауке випустили на свободу, а Кріс Редді на прізвисько Адідас відмовився від свого зізнання. Так, був один позитивний момент у справі Веннесли: вбивство поліцейського настільки затьмарило вбивство наркомана Густо, що преса жодного слова не написала про те, що остання справа досі вважається нерозкритою.
Хаген подивився на папір, що лежав перед ним на кафедрі. На ньому було написано два рядки. І все. Вранішня летючка в два рядки.
Гуннар Хаген прочистив горло:
— Доброго ранку, хлопці. Більшості з вас уже відомо, що після вчорашньої прес-конференції ми отримали декілька повідомлень. Насправді — вісімдесят дев’ять, і декілька з них уже перевіряються, можуть бути робочими.
Йому можна було й не говорити про те, що усі вже й так знали: після трьох місяців роботи вони повністю вичерпали ідеї, і дев’яносто п’ять відсотків повідомлень виявлялися абсолютною маячнею. У будь-якій справі до поліції телефонують зазвичай психи або п’яниці чи ті, хто хоче очорнити чоловіка, який відбив у них дівчину, або сусіда, який пропустив свою чергу з прибирання сходів. Є й клоуни або просто люди, які хочуть привернути до себе дещицю уваги, поговорити з кимось. Під «кількома» він мав на увазі чотири. Чотири повідомлення. І коли він сказав «робочими», він теж лукавив: їх теж перевірили. І привели вони саме туди, де вони вже й так знаходилися, — у глухий кут.