Харрі пробрався до столу.
Хаген підвівся і висунув стілець, який вони притримували для нього.
— Ну? — запитав він.
— Я з вами, — відповів Харрі.
Трульс стояв наче паралізований після сказаного Харрі. "Відкрився сезон для тих, хто ненавидить поліцію". Він щось знає? Дурня! Харрі нічого не знає. Звідки? Якби знав, то не кидався б так словами, не провокував би Трульса. Однак він знав про гомика з КРИПОСу, якого вони побили. Але як він міг про це дізнатися?
Той хлопець намагався клеїтися до Мікаеля, мало не поцілував його в залі засідань, і Мікаель вирішив, що хтось міг це побачити. Там, у гаражі, вони натягнули шапку йому на обличчя. Бив Трульс, Мікаель тільки дивився, як завжди. Він утрутився, коли Трульс ледь не перестарався, велівши йому зупинитися. Але було вже пізно. Він таки перестарався. Після того як вони пішли, хлопець так і залишився лежати.
Мікаель боявся, що вони зайшли занадто далеко, що хлопець скалічений і наважиться подати на них заяву. Так що це стало першим завданням Трульса-"спалювача". З увімкненою блимавкою вони помчали в "Юстіцен", пробралися до стійки бару і зажадали розрахуватися за два пива "Мункхольмен", яке їм принесли півгодини назад. Бармен кивнув, сказавши, добре, що є ще чесні люди, і Трульс дав йому такі щедрі чайові, що був упевнений: бармен це запам’ятає. Вони взяли з собою чек із пробитим часом оплати, поїхали разом з Мікаелем до криміналістичного відділу, де у той час працював один новачок, який, як було відомо Мікаелю, мріяв отримати посаду слідчого-тактика. Вони пояснили йому, що, можливо, дехто захоче повісити на них напад, і тому він повинен засвідчити, що вони чисті. Новачок провів швидке поверхневе дослідження їхнього одягу і, за його словами, не виявив ні ДНК, ні крові. Після цього Трульс відвіз Мікаеля додому, а сам повернувся в гараж. Хлопця там уже не було, але кривавий слід вказував на те, що йому вдалося вибратися з гаража. Так що, цілком можливо, усе було не так уже й погано. Але Трульс все одно очистив місце від можливих слідів, а потім поїхав у порт і викинув кийок у море.
Наступного дня один колега подзвонив Мікаелю і сказав, що понівечена жертва зв’язалася з ним із лікарні і хоче подати заяву про насильство. Трульс поїхав у лікарню і в кінці свого візиту розтлумачив хлопцеві ситуацію з доказами і про те, в якому становищі опиниться він сам, якщо хоч слово скаже на роботі або взагалі з’явиться там.
Більше хлопця з КРИПОСу вони не чули і не бачили. Усе завдяки йому, Трульсу Бернтсену. Дідько б узяв Мікаеля Бельмана! Трульс завжди рятував цю свиню. Досить. Тепер про ту справу знає Харрі Холе, а він цілком непередбачуваний. Він міг стати небезпечним, цей Холе. Занадто небезпечним.
Трульс Бернтсен подивився на своє відображення у дзеркалі. Терорист. Звичайно, він терорист.
А він же ще тільки почав.
Він вийшов з туалету і повернувся в зал, до усіх інших, якраз саме тоді, коли Мікаель Бельман закінчував свою промову:
— …адже Беата Льонн була зроблена з того ж тіста, з якого, ми сподіваємося, зроблені усі присутні. І від нас залежить, чи зможемо ми це довести. Тільки так ми вшануємо її пам’ять, як їй хотілося б. Ми візьмемо його. Вип’ємо!
Трульс дивився-на свого друга дитинства, коли усі інші підняли келихи догори, як воїни, що піднімають списи за командою свого вождя. Він бачив їхні сяючі, серйозні, затяті обличчя. Бачив, як Бельман кивнув, ніби вони про щось домовилися, бачив, що він зворушений, зворушений тим, що відбувається, своїми власними словами, тим, яке відлуння вони викликали, владою, яку вони мали над присутніми.
Трульс повернувся в коридор, що вів до туалетів, зупинився поряд з ігровим автоматом, опустив монету в телефон-автомат і зняв слухавку. Набрав номер операційного центру.
— Поліція.
— У мене анонімна інформація. Йдеться про кулю, яка є в матеріалах справи Рене. Я знаю, з якої зброї вона була випу… випу…
Трульс намагався говорити швидко, адже знав, що розмова записується і згодом може бути прослухана наново. Але язик не встигав за мозком.
— Тоді вам необхідно поговорити зі слідчими з відділу по розслідуванню вбивств або з КРИПОСу, — перервав його черговий центр. — Але вони сьогодні усі на похороні.
— Я знаю! — сказав Трульс і зрозумів, що без особливої причини підвищив голос. — Я просто хотів залишити інформацію.
— Ви це знаєте?
— Так. Слухайте.
— Я бачу по номеру, що ви дзвоните з "Юстіцена". Ви знайдете слідчих там.