— Он як?
— Воно сталося того ж вечора, коли наша збірна грала на стадіоні "Уллевол". Дата написана на квитку. Сьома година.
— Ой! — зойкнула Катрина.
У Бйорна Гольма на обличчі з’явився страдницький вираз.
— Тільки не кажи цього, Харрі. Будь ласка, не кажи, що Валентин Єртсен був на цьому матчі. Якщо це так…
— …то він не може бути вбивцею, — закінчила за нього Катрина. — А нам же дуже хочеться, щоб він ним був, Харрі. Тож скажи тепер що-небудь, що по-справжньому надихне нас.
— Гаразд, — відповів Харрі. — Чому цей квиток не валявся у сміттєвому кошику разом із ватними паличками і трамвайними квитками? Чому він залишив його на столі, коли прибирав з нього усе інше? Поклав його саме на те місце, де ми його напевно знайдемо.
— Він створює собі алібі, — сказала Катрина.
— Він залишив нам цей квиток, щоб ми стояли ось так, як оце зараз, — продовжив Харрі. — Щоб нас несподівано здолали сумніви, щоб нас паралізувало. Але це просто уривок квитка, і він не доводить, що Валентин був на матчі. Навпаки, в очі кидається не лише те, що він буцімто був на футбольному матчі, в місці, де ніхто не запам’ятає конкретну людину, але й те, що він із нез’ясованих причин зберіг свій квиток.
— На квитку є номер місця, — сказала Катрина. — Можливо ті, що сиділи обабіч і ззаду згадають, хто на нім сидів, і чи не було воно порожнє. Я можу пошукати за номером місце, може, й знайду.
— То зроби це, — кивнув Харрі. — Але ми вже намагалися у той же спосіб перевірити ймовірні алібі в театрі і кіно. І з’ясувалося, що через три-чотири дні люди не пам’ятають тих, хто сидів поряд з ними.
— Ти маєш рацію, — покірно сказала Катрина.
— Матч збірної, — сказав Бйорн.
— Ну то й що? — відповів Харрі, заходячи до ванної і вже збираючись розстебнути штани.
— Матчі збірної провадяться за правилами Міжнародної федерації футболу, — сказав Бйорн. — Хуліганство.
— Авжеж, чудово! — почулося із-за дверей ванної. — Чудово, Бйорне!
Двері ванної знову зачинилися.
— Що? — закричала Катрина. — Про що це ви?
— Камери, — сказав Бйорн. — ФІФА зобов’язує організаторів знімати публіку на випадок, якщо під час матчу виникне безлад. Це правило виникло на хвилі футбольного хуліганства у дев’яності роки, щоб поліція могла ідентифікувати призвідників безладів і засудити їх. І вони просто знімають трибуни упродовж усього матчу з такою хорошою якістю, що кожну особу можна збільшити та ідентифікувати. А у нас є номер сектора, ряду і місця, де; сидів Валентин.
— Не сидів! — вигукнула Катрина. — У нього немає ніякого права опинятися на цьому записі, розумієш? Тоді нам доведеться починати все спочатку!
— Звичайно, вони могли встигнути стерти записи, — сказав Бйорн. — Під час того матчу ніяких безладів не було, а директива про зберігання даних напевно містить вказівку, скільки часу необхідно зберігати запис.
— Якщо записи збережені на комп’ютері, то для того, щоб видалити їх із жорсткого диска, недостатньо просто натиснути на клавішу "Delete".
— Директива про зберігання даних.
— Намагатися назавжди видалити файл — це те ж саме, що видалити собаче лайно з підошви кросівки. Як, по-твоєму, ми виявляємо дитяче порно на комп’ютерах, яке збоченці добровільно підсовують нам, коли ми цілком упевнені, що усе видалили? Повір мені, я відшукаю Валентина Єртсена, якщо він був на стадіоні "Уллевол" того вечора! А гаданий час смерті Ерленда Веннесли?
Вони почули шум зливного бачка.
— Між сьомою та пів на восьму, — відповів Бйорн. — Тобто, іншими словами, на самому початку матчу, відразу після того, як Хенріксен зрівняв рахунок. Веннесла в Марідалені мав чути ревіння стадіону, адже він розташований не так далеко звідти.
Двері ванної відчинилися.
— Тобто він міг устигнути приїхати на матч відразу після скоєння вбивства в Марідалені, — промовив Харрі, застібаючи останній ґудзик. — А приїхавши на стадіон, міг зробити щось таке, щоб оточення його запам’ятало. Алібі.
— Значить, Валентина не було на тому матчі, — сказала Катрина. — Але якщо він усе-таки там був, я прогляну це кляте відео від початку й до кінця з секундоміром у руках, на випадок якщо він хоч би дупу відірве від сидіння. Алібі, дідько б його взяв!
У районі великих вілл було тихо.
Затишшя перед потоком "вольво" та "ауді", які невдовзі повернуться додому, закінчивши робочий день у корпорації Норвегія, подумав Трульс.
Трульс Бернтсен натиснув на кнопку дзвінка й огледівся.