Красивий садок. Доглянутий. Для створення таких садків у начальників поліції з’являється час після виходу на пенсію.
Двері відчинилися. Він виглядав старшим. Той же гострий погляд блакитних очей, але шкіра на шиї обвисла більше і постава не така пряма. Він був уже не таким упевненим, яким Трульс його пам’ятав. Може, справа була в запраному домашньому одязі, а може, такими стають, коли робота перестає тримати людину в напрузі.
— Берентзен, Оргкрим.
Трульс показав своє посвідчення, будучи упевненим у тому, що коли старий і зуміє прочитати прізвище Бернтсен, він подумає, що почув те ж саме. Брехня з можливістю відступу. Але начальник поліції кивнув, не поглянувши на посвідчення:
— Я пам’ятаю, бачив вас, так. Чим можу допомогти, Берентзене?
Він нічим не виказував того, що збирається запросити Трульса у будинок. Це цілком влаштовувало Трульса. Їх ніхто не бачив, і сторонніх шумів навкруги не було.
— Йдеться про вашого сина. Про Сондре.
— Що з ним?
— Ми проводимо операцію по затриманню кількох албанських сутенерів на ринку сексуальних послуг, і у зв’язку з цим ми вели спостереження за трафіком і робили зйомки на Квадратурен. Нам удалося встановити частину машин, що відвезли повій, і ми хотіли викликати їх власників на допит. Ми запропонуємо їм скоротити термін в обмін на свідчення проти сутенерів. Одна зі сфотографованих нами машин має номерні знаки, зареєстровані на вашого сина.
Начальник поліції підняв кошлаті брови:
— Що ви таке кажете? Сондре? Не може такого бути!
— Я теж так вважаю. Але все-таки хочу з вами порадитися. Якщо ви вважаєте, що це непорозуміння, що жінка, яка сідає до машини, цілком можливо, і не повія зовсім, то ми знищимо цю фотографію.
— Сондре щасливий у шлюбі. Його виховав я, він знає різницю між "добре" і "погано", повірте мені.
— Звичайно, я просто хотів упевнитися, що ви так само ставитеся до цієї справи.
— Господи, та навіщо йому купувати… — чоловік, який стояв перед Трульсом, скривився, неначе розкусив гнилу виноградину, — секс на вулиці? А небезпека заразитися? А діти? Ні, знаєте…
— Тоді, здається, ми зійшлися на думці, що немає сенсу продовжувати цю справу. І хоча у нас є підстави підозрювати, що ця жінка — повія, ваш син цілком міг позичити кому-небудь свою машину, фотографії водія у нас немає.
— У такому разі, у вас і справи немає. Ні, можете забути про це.
— Спасибі, ми вчинимо так, як ви радите.
Начальник поліції повільно кивнув, уважно вивчаючи Трульса:
— Берентзен з Оргкрима, правильно?
— Так точно.
— Дякую, Берентзене. Ви добре попрацювали.
Трульс широко посміхнувся:
— Стараємося як можемо. Вдалого вам дня.
— Повтори, що ти сказав? — вимовила Катрина, дивлячись на чорний монітор.
У світі за межами Котельні вже була друга половина дня, тут же повітря було задушливе від випарів людських тіл.
— Я сказав, що відповідно до директиви про зберігання даних зображення людей на трибунах були видалені, — відповів Бйорн. — І як бачиш, я мав рацію.
— А я що казала?
— Ти сказала, що файли — як собаче лайно на підошві кросівки, — сказав Бйорн. — Їх неможливо видалити.
— Я не казала "неможливо", — відповіла Катрина.
Четверо людей сиділи навколо монітора комп’ютера Катрини. Коли Харрі подзвонив Столе і попросив прийти, у голосі Столе передовсім відчулося полегшення.
— Я сказала, що це складно, — мовила Катрина. — Але, як правило, десь знаходиться їх дзеркальне відображення, яке розумний комп’ютерник здатний відшукати.
— Чи комп’ютерниця? — припустив Столе.
— Ні, — сказала Катрина. — Жінки не вміють паркуватися у проміжку між машинами, вони не пам’ятають результатів футбольних матчів і не в змозі навчитися останніх комп’ютерних новинок. Для цього потрібні дивні чолов’яги у футболках з емблемами різних музичних груп, що ведуть мізерне сексуальне життя. Так повелося з кам’яного віку.
— Тобто ти не можеш…
— Я кілька разів намагалася пояснити, що я не фахівець із комп’ютерів, Столе! Мої пошукові системи дісталися до файлосховища Норвезького футбольного союзу, але усі відеозаписи були стерті. А проникнути глибше я, на жаль, не можу.
— Ми заощадили б трохи часу, якби послухали мене, — зауважив Бйорн. — Що робитимемо?
— Але я не сказала, що більше нічого не можу, — продовжувала Катрина, як і раніше звертаючись до Столе. — Я маю кілька відносних переваг, таких, як жіноча чарівливість, нежіноча настирливість і повна відсутність сором’язливості. А це може принести результати у світі комп’ютерних маніяків. Загалом, те, що якось привело мене до цих пошукових систем, забезпечило мені прихильність одного індійського комп’ютерника із псевдонімом Сайд Кат. І годину тому я зателефонувала в Хайдарабад і послала його по сліду.