— Я буду у тебе вдома раніше за тебе, — сказала Аврора. — Обіцяю.
Харрі сидів на скромній трибуні, підперши голову руками, і дивився на арену.
У повітрі пахло дощем, він міг ушкварити кожної хвилини, а на стадіоні "Валле Говін" не було даху.
На маленькому убогенькому стадіоні більше нікого не було. Харрі знав, що буде тут сам: концерти проводилися не часто, а до ковзанярського сезону ще дуже далеко. Тоді тут заллють ковзанку, і будь-хто зможе прийти потренуватися. Саме тут він сидів і спостерігав за тим, як Олег робить перші невпевнені кроки на ковзанах, а потім повільно, але уперто стає багатообіцяючим ковзанярем у своїй віковій групі. Він сподівався, що скоро знову спостерігатиме тут за Олегом. Таємно засікати час проходження ним кола. Фіксувати прогрес і відставання. Підбадьорювати його, коли справа не ладнається, брехати йому про погані погодні умови й тупі ковзани і спокійно радіти його успіхам, не дозволяючи внутрішньому тріумфуванню прорватися назовні. Він стане амортизатором, який згладжуватиме емоції від злетів і падінь, Олегу це потрібно, інакше він дозволить власним почуттям повністю оволодіти собою. Харрі не так багато знав про ковзани, але ось про це йому дещо було відоме. Контроль над сильним збудженням, як говорить Столе. Здатність самого себе втішити. Це одне з умінь, що має величезне значення для розвитку дитини, але не у всіх воно розвивається однаково добре. Наприклад, Столе вважав, що Харрі бракує здатності контролювати своє збудження. Що йому бракує середньостатистичної здатності втікати від поганого, забувати, концентруватися на чому-небудь приємному, більш легкому. І що Харрі вживає алкоголь, щоб той робив за нього цю роботу. Батько Олега теж був алкоголіком, що пропивав, за словами Ракелі, своє життя і сімейні статки десь у Москві. Може, це було однією з причин, через яку Харрі відчував таку потребу піклуватися про хлопчика: їм обом бракувало здатності контролювати своє збудження.
Харрі почув чиїсь кроки по бетонній доріжці. Хтось йшов у мороці з іншого боку стадіону. Харрі сильно затягнувся, щоб по вогнику сигарети можна було визначити, де він знаходиться.
Інша людина перестрибнула через бар’єр і легкими кроками стала підніматися по бетонних східцях трибуни.
— Харрі Холе, — вимовив чоловік, зупинившись на дві сходинки нижче.
— Мікаель Бельман, — кивнув Харрі.
У темряві рожевуваті, позбавлені пігменту смуги на обличчі Бельмана здавалися ще світлішими.
— Дві речі, Харрі. Це має бути дуже важливим, адже ми з дружиною планували провести приємний вечір удома.
— А друга?
— Загаси цю погань. Сигаретний дим шкідливий для здоров’я.
— Спасибі за турботу.
— Я думаю про себе, а не про тебе. Заради Бога, загаси.
Харрі ткнув кінцем сигарети у бетон і сховав її у пачку, поки Бельман влаштувався поряд з ним.
— Оригінальне місце для зустрічі, Холе.
— Єдине місце, окрім "Шрьодера", де я буваю у вільний час.
— Як на мій смак, занадто малолюдно. Я на якусь мить навіть замислився, чи не ти — кат поліцейських, що заманив мене сюди? Ми ж усе ще думаємо, що він поліцейський, так?
— Справді, — сказав Харрі і відчув жахливе бажання закурити. — Ми знайшли пістолет.
— Уже? Швидко спрацювали, я навіть не знав, що ви вже почали збирати…
— Не знадобилося. Перший же пістолет виявився тим, що ми шукали.
— Що?
— Твій пістолет, Бельмане. З нього був зроблений пробний постріл, і результат повністю збігся з кулею зі справи Калснеса.
Бельман голосно розсміявся, і сміх його луною відгукнувся від трибун.
— Це такий розіграш, Харрі?
— Взагалі-то ти повинен мені це пояснити, Мікаелю.
— Для тебе я пан начальник поліції або Бельман, Харрі. До речі, можеш опустити слово "пан". І я не повинен нічого тобі пояснювати. Що взагалі відбувається?
— Саме це ти й повинен… пробач, "тобі слід пояснити" звучить краще? Тобі слід розповісти мені, пане голово поліції. Або ж ми повинні — і я хочу сказати саме "повинні" — доставити тебе для офіційного допиту. А цього усіма силами хотілося б уникнути як тобі, так і нам. Згоден?
— Переходь до справи, Харрі. Як це могло статися?
— Я бачу два можливих пояснення, — відповів Харрі. — Перше і найбільш очевидне: ти застрелив Рене Калснеса, пане начальнику поліції.
— Я… я…
Щелепи Мікаеля Бельмана зарухалися, а пігментні плями запульсували світлом у нього на лобі, як у дивовижного глибоководного звіра.
— У тебе є алібі, — закінчив за нього Харрі.