Тому оточенню доводилося миритися з тим, що з ними працює жінка, у якої будь-якої миті може трапитися психічний напад.
— Ти сказала, що у тебе є щось для мене?
— Останніми тижнями у нас у відділі було спокійно, і я вивчала ті вбивства поліцейських.
— Твій начальник з Бергенского управління попросив тебе?
— Ні-ні. Я подумала, що краще займатися цією справою, аніж блукати по порносайтах або розкладати пасьянси.
— Я весь — увага.
Катрина відчула, що Хаген намагається здаватися доброзичливим, але насилу приховує безсилля. Напевно, йому прикро постійно сподіватися і постійно розчаровуватися, чим він і займався упродовж останніх місяців.
— Я проглянула дані щодо пошуків осіб, котрі фігурували в обох первинних вбивствах, у Марідалені і Тріванні.
— Вельми дякую, Катрино, але ми вже все обшукали. Можна сказати, вздовж і впоперек.
— Знаю. Але я працюю трохи інакше, розумієте?
Важке зітхання:
— Продовжуй.
— Я помітила, що ті дві справи розслідували різні групи, тільки два криміналісти і три слідчі брали участь в обох розслідуваннях. І ніхто із цих п’яти не міг точно знати, кого допитували у рамках цих справ. А оскільки жодну із справ не було розкрито, у них збіг термін давності, а об’єм тут — колосальний.
— Колосальний, це точно. І звичайно, правда, що ніхто не може згадати усього, що сталося в ході розслідування. Але усі, кого допитували, звісно, занесені до реєстру кримінальних злочинів.
— Про це я й кажу, — сказала Катрина.
— Про що саме?
— Коли людину приводять на допит, так би мовити, «з вулиці», її реєструють, а протокол допиту архівують у матеріалах справи, з якої її допитували. Але іноді трапляються помилки. Наприклад, якщо допитуваний вже знаходиться у в’язниці, з ним неформально розмовляють прямо в камері і не реєструють, оскільки він уже зареєстрований.
— Але матеріали допиту все одно архівуються разом зі справою.
— Зазвичай так. Але не в тому випадку, якщо це допит з абсолютно іншої справи, по якій людина проходить головним підозрюваним, а вбивство в Марідалені тільки згадується в ході допиту, так би мовити, з прицілом на майбутнє. Тоді увесь протокол допиту буде заархівований разом з матеріалами першої справи, а будь-які пошуки по імені не зв’яжуть цього допитуваного з іншою справою.
— Цікаво. І ти знайшла…
— Людину, яку допитували як головного підозрюваного у зґвалтуванні в Олесунні, поки вона відбувала термін за завдання тілесних ушкоджень і спробу зґвалтування неповнолітньої в готелі в Утті. Під час допиту чоловіка запитували про вбивство в Марідалені, але згодом протокол зберегли у справі про спробу зґвалтування в Утті. Цікаво те, що цю ж людину потім допитували у зв’язку зі вбивством у Тріванні, але тоді вже викликали звичайним способом.
— I? — В голосі Хагена уперше з’явилися ознаки зацікавленості.
— У цього чоловіка було алібі на час усіх трьох злочинів, — сказала Катрина і швидше відчула, аніж реально почула, як виходить повітря з кульки, яку вона надула для Хагена.
— Он як. Маєш для мене ще яку-небудь веселеньку бергенську історію?
— Є ще дещо, — відповіла Катрина.
— У мене зустріч за…
— Я перевірила алібі допитуваного. Воно було однаковим в усіх трьох випадках. Свідок, котрий підтвердив, що він був удома. Свідком цим виступала молода жінка, й у той час її свідчення визнали надійними. У поліції на неї нічого не було, вона ніяк не була пов’язана з підозрюваним, вони просто жили в одному будинку. Але якщо простежити за нею далі, відкриваються цікаві речі.
— Наприклад?
— Наприклад, розтрата, торгівля наркотиками і підробка документів. І якщо уважно прочитати протоколи її подальших допитів, у них завжди повторюється одне і те саме. Вгадайте, що.
— Лжесвідчення?
— На жаль, дуже рідко влаштовують такі перевірки, а вони б могли пролити нове світло на старі справи. Принаймні на такі старі й заплутані справи, як Марідален і Тріванн.
— Але як у біса звуть цю пані? — В голосі Хагена відчулося пожвавлення.
— Ір’я Якобсен.
— У тебе є її адреса?
— Так. Її можна знайти в реєстрі злочинів, у реєстрі населення і в парочці інших реєстрів…