— І ці двоє поліцейських?
— Наглядач, з яким я говорила, їх не пам’ятає, та й їхній візит ніде не зареєстрований. Але можна вгадати.
— Ерленд Веннесла і Бертіль Нільсен, — вимовив Бйорн Гольм.
— Починає вимальовуватися певна картина, вам не здається? — зауважив Гуннар Хаген. — Цей Юдас зазнав такого ж жорстокого побиття, яке ми спостерігали при вбивстві поліцейських. Докторе?
— Так-так, — відповів Еуне. — Вбивці — раби звичок і дотримуються випробуваних методів. Чи однакових способів викиду ненависті.
— Але у випадку з Юдасом у жорстокості була певна мета, — сказала Беата. — Замаскувати власну втечу.
— Якщо події і справді розгорталися таким чином, — відповів Бйорн Гольм, — того зека, з яким говорила Катрина, навряд чи можна назвати найнадійнішим свідком.
— Вірно, — сказала Катрина. — Але я йому вірю.
— А чому так?
Катрина іронічно посміхнулася:
— Як там Харрі говорив? Інтуїція — це сума безлічі дрібних, але абсолютно конкретних речей, яким мозок ще не встиг дати визначення.
— Може, відкопаємо труп і перевіримо? — запитав Еуне.
— Як би ж то, — пирхнула Катрина.
— Кремували?
— За тиждень до цих подій Валентин склав заповіт, у якому просив після смерті кремувати його якнайшвидше.
— І відтоді про нього ніхто нічого не чув, — сказав Гольм. — Доки він не пришив Веннеслу і Нільсена.
— Саме таку версію представила мені Катрина, — відповів Гуннар Хаген. — Версія ще слабенька і, м’яко кажучи, досить зухвала, але, поки наша слідча група намагається добитися результатів по інших версіях, я хочу дати шанс цій. Саме тому я зібрав вас тут сьогодні. Я хочу, щоб ви склали маленьку групу особливого призначення, яка перевірить цей — і тільки цей — слід. Інші нехай розслідує велика слідча група. Якщо ви візьметеся за це завдання, то звітуватимете безпосередньо переді мною, і… — Він покашляв, звук його кашлю був схожий на короткі гучні постріли. — …і тільки переді мною.
— Ага, — сказала Беата, — тобто…
— Так, ви працюватимете таємно.
— Таємно від кого? — запитав Бйорн Гольм.
— Від усіх, — відповів Хаген. — Абсолютно від усіх, окрім мене.
Столе Еуне прочистив горло:
— А конкретніше — від кого?
Хаген великим і вказівним пальцями перекочував туди-сюди складку шкіри на шиї. Повіки його наполовину заплющилися, як у ящірки на сонечку.
— Від Бельмана, — твердо вимовила Беата. — Від голови поліції.
Хаген ляснув руками:
— Мені просто потрібні результати. Ми добилися успіху, коли ще при Харрі створили незалежну маленьку групу. Але начальник поліції заборонив це робити. Він хоче, щоб працювала велика група. Можливо, мої слова здадуться вам криком відчаю, але у великої групи повністю вичерпалися ідеї, і ми просто зобов’язані упіймати цього вбивцю поліцейських. Не упіймаємо — все розвалиться. Якщо ж почнеться конфронтація з головою поліції, звісно ж, я цілком і повністю візьму відповідальність на себе. У такому разі я скажу йому, ніби не повідомив вас про те, що він не поінформований про роботу вашої групи. Але я, звичайно, розумію, в яке становище ставлю вас, тому вам вирішувати, вплутуватися в це чи ні.
Погляди усіх присутніх звернулися до Беати Льонн. Усі знали, що насправді рішення прийматиме вона. Якщо вона погодиться, то і вони погодяться. А якщо відмовиться…
— Обличчя демона у нього на грудях, — сказала Беата, взяла зі столу фотографію і стала її роздивлятися. — Він схожий на істоту, яка хоче вирватися назовні. Геть з в’язниці. Геть із власного тіла. Чи з власного мозку. Прямо як Сніговик. Можливо, він один із них, — вона підвела очі й усміхнулася. — Я у справі.
Хаген обвів поглядом інших. Усі по черзі кивнули.
— Добре, — сказав Хаген. — Я керуватиму звичайною слідчою групою, як і раніше, а Катрина формально керуватиме цією. А оскільки вона працює в поліцейському окрузі Бергена і Хордаланна, вам формально не обов’язково звітувати перед начальником поліції Осло.
— Ми працюємо на Берген, — сказала Беата. — Ну, а чом би й ні? Вип’ємо ж за Берген, друзі!
Усі підняли келихи.
Коли вони вийшли з «Юстіцена», почався дрібненький дощ і повітря наповнився запахами гравію, бензину й асфальту.
— Дозвольте скористатися нагодою і подякувати вам за те, що знов покликали мене, — сказав Столе Еуне, застібаючи пальто фірми «Бербері».
— Переможці знову на коні, — посміхнулася Катрина.
— Прямо як за старих добрих часів, — вимовив Бйорн, задоволено поплескавши себе по животу.