Вона передзвонила Харрі, як тільки повернулася до Котельні.
Ріко Херрем прокинувся і здригнувся.
Блимнувши в темряві, він сфокусував погляд на білому екрані за три ряди від нього, де жирна тітка відсмоктувала у коня. Він відчув, як люте биття пульсу затихає. Для паніки немає приводу, він усе ще знаходиться в «Рибній крамниці», просто він відчув вібрацію, коли глядач, що знову увійшов, всівся позаду нього, і від цієї вібрації прокинувся. Ріко відкрив рота, намагаючись заковтнути трохи кисню з повітря, просоченого потом, тютюновим димом і чимось, що могло бути запахом риби, але не було ним. Ось уже майже сорок років «Рибна крамниця» Муена пропонувала покупцям оригінальну комбінацію з порівняно свіжої риби з прилавка і відносно свіжих порножурналів з-під прилавка. Коли Муен продав магазин і вийшов на пенсію, щоб систематично вбивати себе алкоголем, нові хазяї відкрили в підвалі цілодобовий кінозал, де крутили жорстке порно. А коли відеокасети і DVD забрали у них клієнтів, вони стали розшукувати і показувати фільми, яких у Мережі було не знайти, принаймні без ризику потрапити у поле зору поліції.
Звук був зменшений настільки, що Ріко чув, як люди, що сидять навколо нього, дрочать у темряві. Йому пояснили, що в цьому увесь сенс, що саме тому звук так сильно приглушений. Сам він давно переріс юнацький захват від групового дрочіння і сидів тут не для цього. Не для цього він заявився сюди відразу після звільнення і просидів тут дві доби, уриваючись тільки на необхідні короткі перерви, щоб поїсти, посрати і купити бухла. У нього в кишені залишалися ще чотири пігулки рогіпнола. Потрібно буде розтягти задоволення.
Звичайно, він не міг провести залишок життя у «Рибній крамниці». Але він переконав маму позичити йому десять тисяч крон, і доки тайське посольство оформляє йому візу на тривалий термін, «Рибна крамниця» дарує йому темряву й анонімність, завдяки яким його неможливо знайти.
Ріко вдихнув повітря, що складалося, здавалося, виключно з азоту, аргону і вуглекислого газу. Він подивився на годинник. Стрілка, що світилася, вказувала на шість. Ранку чи вечора? Тут, усередині, стояла вічна ніч, але зовні має бути вечір. Почуття задухи накочувалося і відступало. Тільки не клаустрофобія, тільки не зараз. Спочатку він повинен залишити країну. Поїхати. Чимдалі від Валентина. Дідько, як же він скучив за камерою. За безпекою. Самотністю. За повітрям, яким можна дихати.
Жінка на екрані працювала без утоми, але їй довелося пересунутися услід за конем, що зробив декілька кроків вперед, і вона зникла з кадру.
— Привіт, Ріко.
Він застиг. Голос тихо прошепотів ці слова, але Ріко здалося, що йому у вухо встромилася бурулька.
— «Друзі Ванесси». Справжня класика вісімдесятих. Ти знав, що Ванесса загинула під час зйомок? Її затоптала кобила. З ревнощів, чи що, як гадаєш?
Ріко хотів обернутися, але його зупинила рука, яка схопила чоловіка за шию і тримала міцно, як гайковий ключ. Він хотів закричати, але рука в рукавичці вже затулила його рот і ніс. Ріко вдихнув запах кислої сирої шерсті.
— Я розчарований тим, як просто виявилося тебе знайти. Кіно для збоченців. Досить очевидно, правда? — тихий сміх. — До того ж твій червоний череп світиться тут, як маяк. Здається, у тебе зараз погострення екземи, Ріко? Екзема загострюється під час стресу, знаєш?
Рука, що закривала ніс, злегка послабила хватку, і Ріко зміг удихнути трохи повітря. Пахло вапняним пилом і лижним мастилом.
— Ходять чутки, що в Ілі ти базікав із жінкою з поліції, Ріко. У вас є щось спільне?
Рука у вовняній рукавичці відкрила йому рота. Ріко важко дихав, у роті було абсолютно сухо.
— Я нічого не сказав, — прохрипів він. — Присягаюся. Навіщо мені це? У мене ж через пару днів термін закінчувався.
— Гроші.
— У мене є гроші!
— Ти витратив усі свої гроші на «колеса», Ріко. Готовий посперечатися, що у тебе в кишені лежать пігулки.
— Я не брешу! Післязавтра я відлітаю до Таїланду. У тебе не буде проблем через мене, обіцяю.
Останні його слова прозвучали, як благання смертельно зляканої людини, але йому було наплювати. Він справді був смертельно наляканий.
— Розслабся трохи, Ріко. Я й не думав завдавати шкоди моєму татуювальнику. Адже людина може покластися на того, хто колов голкою його шкіру. Чи як?
— Ти можеш на мене покластися.