— Отже, поліцейський має лишатися незрушним, коли йому подзвонить убивця і попросить про зустріч? — сказав Бйорн. — Не знаю, чи вистачить у мене акторського таланту для виконання цього пункту.
— Цій людині не обов’язково приховувати збудження, — відповів Столе. — Навпаки, підозрілим може здатися те, що у поліцейського не затремтить голос після отримання повідомлення про вбивство колеги.
— А ось мене більше турбує «Дельта» й оперативний центр, — зауважила Катрина.
— Так, я знаю, — відповіла Беата. — Апарат занадто великий, щоб провести операцію таємно від Бельмана і великої слідчої групи. Хаген поінформує Бельмана, як то кажуть.
— І що буде з нашою групою, коли він про це дізнається?
— Якщо це дасть нам можливість просунутися в розслідуванні, то твоє питання відійде на другий план, Катрино. — Беата нетерпляче посмикала за сережку з форменого ґудзика. — Давайте вимітатися звідси. Нам не варто стирчати в усіх на очах. І не залишайте тут нічого.
Катрина зробила крок до дверей, але раптом застигла на місці.
— Що з тобою? — запитав Столе.
— Ви що, не чули? — прошепотіла вона.
— Що?
Вона підняла ногу і, примружившись, подивилася на Бйорна:
— Хрускіт.
Беата розсміялася своїм несподівано легким світлим сміхом, а виходець із Скреї, скрушно зітхнувши, витяг аркуш з блокнота і знову всівся навпочіпки.
— Гей, люди! — сказав він.
— Що?
— Це не крихти. — Він нагнувся вперед і заглянув під обідній стіл. — Стара жуйка. Вона приклеєна до нижньої поверхні столу. Мій аналіз показує, що вона висохла і шматочки її відвалилися і впали.
— Може, її жував убивця, — припустив Столе позіхаючи. — Люди приклеюють жуйки під сидінням у кінотеатрах і автобусах, але не під власний стіл.
— Цікава теорія, — сказав Бйорн, роздивляючись шматочок на світло. — Може, ми і змогли б виділити ДНК із слини, у такій жуйці вона тримається місяцями. Але ця повністю висохла.
— Ну ж бо, Шерлоку, — усміхнулася Катрина. — Пожуй трохи і скажи нам, якої фірми…
— Гей, ви, припиніть, — увірвала їхні жарти Беата. — Ходімо.
Арнольд Фолкестад поставив чашку чаю на стіл, подивився на Харрі і почухав руду бороду. Харрі бачив, як він витрушував з неї хвойні голки, коли прибув на роботу. Він приїхав на велосипеді зі свого маленького будиночка, що знаходився десь у лісі, але водночас неподалік центру міста. Арнольд ясно дав зрозуміти, що колеги, які через його довгу бороду, велосипед і будиночок у лісі приклеїли до нього ярлик прогресивного борця за довкілля, помиляються. Він був просто дивним відлюдьком, який обожнював тишу.
— Ти повинен попросити її тримати дистанцію, — сказав Арнольд тихо, щоб ніхто інший в їдальні не почув його.
— Я хотів попрохати тебе сказати це їй, — відповів Харрі. — Тоді це подіє краще.
Він не міг підібрати слова. Ще не намацав таке. Може, воно десь між «коректно» і «найменш вразливо для всіх».
— Невже Харрі Холе злякався маленької дівчинки, яка платонічно закохалася у свого викладача? — засміявся Арнольд Фолкестад.
— Коректніше і найменш вразливо для всіх.
— З цим ти повинен розібратися сам, Харрі. Дивися, он вона стовбичить, — Арнольд кивнув на площу за вікном їдальні.
Сільє Гравсенг стояла оддалік групи студентів, які реготали, мабуть, над якимось жартом. Вона дивилася на небо, стежила за чимось очима.
Харрі зітхнув:
— Може, почекати ще трохи… За даними статистики, такі фантазії про викладачів згодом минаються стовідсотково.
— До речі, про статистику, — сказав Фолкестад. — Я чув, що пацієнт, якого Хаген охороняв у Державній лікарні, помер природним чином.
— Так вони твердять.
— У ФБР зібрали статистику із цього приводу. Вони узяли всі випадки, коли головний свідок звинувачення помер за проміжок часу між тим, як був офіційно визнаний свідком, і початком судового процесу. У серйозних справах, де обвинуваченому загрожувало більше десяти років, свідки в сімдесяти восьми відсотках випадків померли з так званих «природних причин». Після отримання таких результатів було зроблено повторний розтин інших померлих свідків, і цифра виросла до дев’яноста чотирьох.
— Отже?
— Дев’яносто чотири — чи не забагато, як тобі здається?
Харрі дивився у вікно. Сільє, як і раніше, спостерігала за небом. Її підведене догори обличчя було освітлене сонцем.