— … А відсоток розкриття таких убивств у Норвегії нижчий, ніж у країнах, на які треба рівнятися. Насправді страхітливо низький…
Вона схилила голову на плече, і вологе світле волосся впало їй на обличчя.
— Он як? — сказав Харрі.
— Так. У Норвегії всього четверо слідчих мають стовідсоткову розкриваність. І ви — один із них.
— Не знаю, чи правда це, — вимовив Харрі.
— А я знаю.
Сільє усміхнулася йому, трохи зіщулившись, неначе в обличчя їй раптом сяйнуло вечірнє сонце. Вона гойдала босими ногами, немов сиділа на краю пристані, і не відводила погляду від нього, неначе думала, що так всотає його очі в себе.
— Що ти робиш тут так пізно? — запитав Харрі.
— Тренувалася внизу, в залі для одноборств. — Вона вказала на рюкзак, що стояв на підлозі, і зігнула праву руку, на якій тут же проступив довгастий, яскраво виражений біцепс.
Харрі згадав: інструктор з ближнього бою говорив, що вона уклала декількох хлопців.
— Тренувалася самостійно і так пізно?
— Повинна ж я навчитися усього, що треба. Але, може, ви покажете мені, як треба вкладати підозрюваного?
Харрі подивився на годинник:
— Скажи, хіба ти не повинна…
— Спати? Але я не можу заснути, Харрі. Я думаю лише…
Він подивився на неї. Вона надула червоні губи і приклала до них палець. Харрі відчув, як у ньому наростає роздратування.
— Це добре, що ти думаєш, Сільє. Продовжуй у тому ж дусі. А я продовжу… — Він кивнув на гору паперів.
— Ви не запитали, про що я думаю, Харрі.
— Послухай, Сільє. Я твій викладач, а не сповідник. Тобі нема чого робити в цьому крилі будівлі, якщо у тебе немає відповідної домовленості про це. І для тебе я містер Холе, а не Харрі. Зрозуміло?
Голос його звучав суворіше, ніж мав би, і Харрі сам відчув це. Її очі округлилися й збільшилися, вона буквально витріщилася на свого викладача. Сільє відняла палець від рота і стиснула губи.
— Я думаю про вас, Харрі, — тихо, майже пошепки сказала вона, затим голосно розсміялася.
— Пропоную на цьому зупинитися, Сільє.
— Але я так люблю вас, Харрі…
Знову сміх.
Вона що, під кайфом? Чи п’яна? Може, прийшла сюди прямо з вечірки?
— Сільє…
— Харрі, я знаю, що у вас є обов’язки. Атож, є правила для студентів і викладачів. Але я знаю, як можна зробити. Ми можемо поїхати в Чикаго, де ви проходили курси ФБР з серійних убивств. Я можу подати документи на ці курси, а ви…
— Стоп!
Харрі почув відлуння свого вигуку в коридорі. Сільє зіщулилася, неначе її вдарили.
— Зараз я проведу тебе до дверей, Сільє…
Вона нетямуще подивилася на нього:
— Щось не так, Харрі? Я друга красуня на курсі. Я спала всього з двома хлопцями. Я могла б отримати тут кого завгодно. Включаючи викладачів. Але я зберігала себе для тебе.
— Іди.
— Поглянь, Харрі, сюди…
Вона поставила голу ногу на стіл і розсунула стегна. Харрі блискавично зіпхнув її ногу зі столу.
— На моєму письмовому столі можуть лежати тільки мої ноги!
Сільє затулила обличчя долонями, потім провела ними по голові, неначе хотіла закритися своїми м’язистими руками. Вона тихо схлипувала. Харрі сидів мовчки, поки схлипування не припинилися. Хотів покласти руку їй на плече, але передумав.
— Послухай, Сільє, — сказав він м’якше. — Мабуть, ти з’їла щось не те. Це з усіма трапляється. І ось моя пропозиція: ти зараз же підеш звідси, і ніхто з нас ні словом не обмовиться про це ніде й ніколи.
— Ти боїшся, що хтось про нас дізнається, Харрі?
— Ніяких «нас» немає, Сільє. Послухай, я даю тобі шанс.
— Ти думаєш, що коли хтось дізнається, що ти трахаєш студентку…
— Я нікого не трахаю. Я думаю передовсім про тебе.
Сільє опустила руку і підвела голову. Харрі здригнувся.
Туш стікала з її обличчя, як чорна кров, очі дико виблискували, а раптовий хижацький вищир нагадав тварин у передачах про дику природу.
— Брешеш, Харрі! Ти трахаєш ту суку, Ракель! І ти зовсім не думаєш про мене! Ти клятий лицемір! Кажеш, ти думаєш про мене? Авжеж як про шматок м’яса, який можна відтрахати…
Вона зсунулася зі столу і зробила крок у його бік. Харрі сидів на стільці, витягнувши ноги вперед, з відчуттям, що бере участь у якійсь абсурдній сцені. Сільє граційно нахилилася вперед, обперлася об його коліно, провела пальцями по його тілу, торкнулася ременя, притиснулася і ковзнула рукою під футболку. Промимрила:
— М-м-м, який міцний прес, учителю…
Харрі схопив її за руку, вивернув зап’ясток убік і назад, одночасно підхоплюючись зі стільця. Вона закричала, коли він підняв її руку і завів їй за спину, примушуючи схилити голову до підлоги. Потім він розвернув її у бік дверей, підібрав рюкзак і повів її з кабінету і далі коридором.