Двоє поліцейських в цивільному одязі стояли, спершись ліктями на поліцейську машину, потім рушили назустріч Беаті. Вона помітила, що в машині двоє у формі сидять на передніх сидіннях і ще хтось — на задньому.
— Це він? — запитала вона, відчувши, як швидко і жваво калатало серце.
— Так, — відповів чоловік у цивільному. — Хороший фоторобот. Цей дуже схожий.
— А трамвай?
— Ми відправили його далі, він був битком набитий. Але ми записали ім’я однієї з пасажирок, бо сталася невеличка приключка.
— Що саме?
— Цей чоловік спробував втекти, коли ми пред’явили посвідчення і веліли йому пройти з нами. Він проліз до середини трамвая, та ще так швидко, і перегородив нам дорогу дитячою коляскою.
— Он як?
— Тож хитро, правда? Це вже справжній злочин.
— Боюся, він робив речі й гірші.
— Я про те, що затягувати коляску в трамвай у години пік зранку — це злочин.
— Зрозуміло. Але ви все-таки його взяли?
— Жінка з коляскою заволала і схопила його за руку, і я йому врізав, — поліцейський просяяв і показав їй кулак з обідраними кісточками. — Який сенс розмахувати пістолетом, коли є це, правда?
— Добре, — сказала Беата і вдала, що саме так і думає. Вона заглянула на заднє сидіння машини, але побачила тільки силует за власним відображенням на склі. — Хто-небудь може опустити скло?
Вона намагалася дихати спокійно, поки скло повільно повзло вниз.
Беата упізнала його тої ж миті. Він не дивився на неї, погляд його був спрямований вперед. Він дивився на світанок очима, ледь прикритими повіками, неначе досі перебував уві сні, від якого не хотів пробуджуватися.
— Ви його обшукали? — запитала вона.
— Близький контакт третього ступеня, — зрадів поліцейський у цивільному. — У нього не було ніякої зброї.
— Я маю на увазі, чи обшукали ви його на предмет наявності наркотиків? Кишені і таке інше?
— М-м-м. Ні. Чого б то нам це робити?
— Бо перед вами Кріс Редді, відомий також як Адідас, декілька вироків за збут наркотиків. Оскільки він намагався від вас утекти, можете бути твердо упевнені, що товар при ньому. Роздягніть його.
Беата Льонн випросталася і пішла до "амазона".
— Я думав, ця пані займається лише відбитками пальців, — почула вона слова поліцейського, адресовані Бйорну Гольму, що стояв поряд із ними. — Чи вона знає усіх наркоторговців в обличчя?
— Вона знає в обличчя усіх, кого коли-небудь фотографували для поліцейського архіву Осло, — відповів Бйорн. — Так що наступного разу дивіться уважніше, добре?
Бйорн сів у машину, завів двигун і подивився на неї. На той час Беата вже знала, що виглядає, як скривджена бабця: вона сиділа, склавши на грудях руки, гнівно вирячившись у лобове скло.
— Ми схопимо його у неділю, — утішив її Бйорн.
— Сподіватимемося, — відповіла Беата. — На Бергсліа все гаразд?
— "Дельта" зробила рекогносцировку на місцевості і вибрала місця для дислокації. Вони сказали, що проблем не буде, адже навкруги ліс. Але вони засядуть і в будинках по сусідству.
— І усі члени слідчої групи, що розслідувала ту справу, поінформовані?
— Так. Усі будуть поряд із телефоном цілий день і зараз же повідомлять, якщо комусь із них подзвонять.
— Тебе це теж стосується, Бйорне.
— І тебе. До речі, чому Харрі не займався таким серйозним убивством? Адже він тоді працював у вашому відділі?
— Ну, він погано почувався.
— Був у запої…
— Як ми використаємо Катрину?
— У неї буде затишна позиція далеко в лісі з чудовим видом на будинок.
— Гаразд. Я підтримуватиму з нею контакт по мобільному, поки вона там.
Беата поглянула на годинник. Чверть на десяту. Вони поїхали Томас-Хефтієс-гате і алеєю Бюгдьой. Не тому, що це був найкоротший шлях до Поліцейського управління, а тому, що він був найкрасивіший. І тому, що час спливав. Беата знову поглянула на годинник. Дев’ята двадцять дві. До дня "Ікс" залишалося півтори доби. Неділя.
Серце її досі калатало, як несамовите.
Юхан Крон змусив Харрі чекати у приймальні належні чотири хвилини і вийшов з кабінету. Він віддав кілька явно зайвих розпоряджень секретарці, а потім обернувся до двох чоловіків, що сиділи перед ним.
— Холе, — сказав він, кцнувши швидкий погляд на його обличчя, неначе хотів з’ясувати, який у того настрій, перш ніж простягнути йому руку, — ви привели вашого адвоката?