— Так, але, як я сказав…
— Забудь про справу, давай просто згадаємо колишнє.
— У тебе є на це час?
— Мені потрібно відключитися.
Він подивився на неї, хотів щось сказати, але передумав і тільки кивнув:
— Гаразд.
Вони піднялися на один сходовий проліт і пішли коридором до кабінетів.
— Чула, ти крадеш із лекцій по психології Столе Еуне, — сказала Катрина.
Їй, як завжди, доводилося майже бігти, щоб устигнути за довжелезними кроками Харрі.
— Краду, скільки можу, адже він був найкращим.
— Наприклад, що «психічно хворий» — одне з небагатьох абсолютно точних визначень у медицині, інтуїтивно зрозуміле і в той же час — поетичне. Але точні слова завжди опиняються на смітнику, оскільки тупі фахівці вважають, що пацієнтам більше підходить словесний туман.
— Атож, — сказав Харрі.
— Тому я більше не схильна до маніакально-депресивного психозу. І не перебуваю в пограничному стані. У мене біполярний розлад другого типу.
— Другого?
— Уявляєш? А чому Еуне не викладає? Мені здавалося, йому подобається.
— Він хотів жити краще. Простіше. Проводити більше часу з тими, кого він любить. Мудре рішення.
Вона подивилася на нього збоку:
— Ви повинні були його переконати. Жоден член суспільства не повинен використовувати свій видатний талант не в тій галузі, де він найбільше потрібний. Ти не згоден?
Харрі вибухнув коротким смішком:
— Не здаєшся, так? Я вважаю, що я потрібен тут, Катрино. І академія не зв’язується з Еуне, тому що хоче мати більше викладачів у формі, а не в штатському.
— Але ти… у штатському.
— Ось про це й кажу. Я більше не служу в поліції, Катрино. Це мій вибір. І це означає, що я чи ми зараз перебуваємо в іншому місці.
— Звідки у тебе цей шрам на скроні? — запитала вона і побачила, як Харрі миттєво, майже непомітно напружився.
Але перш ніж він відповів, з коридору пролунав гучний голос:
— Харрі!
Вони зупинилися й обернулися. Низький міцний чоловік із рудою бородою вийшов з одного з кабінетів і рушив у їхній бік нерівною хисткою ходою. Катрина слідом за Харрі пішла назустріч літній людині.
— У тебе гості! — загорлав той задовго до того, як вони наблизилися.
— Так, справді, — сказав Харрі. — Катрина Братт. А це — Арнольд Фолкестад.
— Я хотів сказати, що гості у тебе в кабінеті, — відповів Фолкестад, зупинився, зробив пару вдихів і простягнув Катрині велику веснянкувату долоню.
— Ми з Арнольдом разом читаємо курс із розслідування вбивств, — сказав Харрі.
— І оскільки він узяв на себе розважальну частину предмета, то, природно, з нас обох він користується більшою популярністю, — пробурмотів Фолкестад. — Мені ж доводиться розповідати їм про реалії: методи, технічні питання, етику і законодавство. Світ несправедливий.
— А з іншого боку, Арнольд трохи розбирається в педагогіці, — пояснив Харрі.
— А цуцикові дістається слава, — хихикнув Фолкестад.
Харрі спохмурнів:
— Цей гість, це ж не…
— Розслабся, це не фрекен Сільє Гравсенг, а всього лише давні колеги. Я їх кавою пригостив.
Харрі прискіпливо подивився на Катрину, розвернувся і швидким кроком попрямував до кабінету. Катрина і Фолкестад дивилися йому вслід.
— Я що, бовкнув щось не те? — здивовано запитав Фолкестад.
— Я розумію, що це можна сприйняти за тактику оточення, — сказала Беата, підносячи до рота чашку кави.
— Ти хочеш сказати, що це не оточення? — парирував Харрі, відкидаючись на стільці, наскільки дозволяли розміри малюсінького кабінету.
Упритул до протилежного боку стола за стосами паперів сиділи Беата Льонн, Бйорн Гольм і Катрина Братт. Стадія вітань була короткою. Швидкі рукостискання, ніяких обіймів. Жодних спроб завести світську бесіду. Харрі Холе нічого такого не запропонував. Він запропонував перейти прямо до справи. І вони, звичайно, знали, що йому відомо, про яку справу піде мова.
Беата зробила ковток, скривилася і відставила од себе пластиковий стаканчик з несхвальним виразом на обличчі.
— Я знаю, що ти вирішив більше не займатися оперативною роботою, — заговорила вона. — І я знаю, що у тебе є на це причини, серйозніші, ніж у будь-кого. Але питання полягає в тому, чи не можеш ти зробити зараз один виняток. Окрім усього іншого, ти наш єдиний фахівець із серійних убивств. Держава інвестувала гроші, щоб дати тобі освіту у ФБР, за що…
— …як ти знаєш, я розрахувався кров’ю, потом і сльозами, — перервав її Харрі. — І не лише власними кров’ю і сльозами.
— Я не забула, що у справі Сніговика Ракель і Олег виявилися на лінії вогню, але…
— Відповідь — ні, — сказав Харрі. — Я обіцяв Ракелі, що ніхто з нас туди не повернеться. Будь-що я вирішив дотриматися своєї обіцянки.
— Як справи в Олега? — запитала Беата.
— Краще, — відповів Харрі, з підозрою дивлячись на неї. — Як тобі відомо, він знаходиться в реабілітаційній клініці у Швейцарії.
— Рада чути. А Ракель отримала ту роботу в Женеві?
— Так.
— Вона мотається туди-сюди?
— Основне правило: чотири дні в Женеві, три тут, удома. Для Олега краще, коли мама увесь час поруч.
— Прекрасно розумію, — сказала Беата. — Значить, обоє вони перебувають поза досяжно можливою лінією вогню. А цього тижня ти тут сам-один. І по буднях можеш займатися, чим захочеш.
Харрі тихо засміявся:
— Люба Беато, можливо, я не занадто ясно висловився. Я хочу саме цього — викладати. Передавати знання.
— З нами Столе Еуне, — вступила в розмову Катрина.
— Пощастило йому, — відповів Харрі. — І вам. Він знає про серійні вбивства стільки ж, скільки й я.
— Упевнений, що він знає не більше за тебе? — запитала Катрина, усміхаючись і піднімаючи вгору брову.
Харрі розсміявся:
— Хороша спроба, Катрино. Гаразд. Він знає більше.
— Господи, — сказала Катрина. — Куди подівся інстинкт конкуренції?
— Ви троє, та ще Столе Еуне — краща команда для цієї справи. У мене зараз наступне заняття, так що…
Катрина повільно похитала головою:
— Що з тобою сталося, Харрі?
— Тільки добре, — відповів Харрі. — Зі мною сталося тільки добре.
— Прийнято і зрозуміло, — сказала Беата, підводячись. — Але я все-таки хочу запитати: чи можемо ми вряди-годи звертатися до тебе за порадами?
Вона помітила, що він збирається відмовитися, і поспішно випалила:
— Не відповідай одразу. Я зателефоную тобі пізніше.
Через кілька хвилин після того, як Харрі помчав до аудиторії, куди вже зайшли студенти, Беата, стоячи в коридорі, подумала: можливо, це правда, що любов жінки може врятувати чоловіка? І в даному випадку вона сумнівалася, що почуття обов'язку іншої жінки здатне знову загнати чоловіка в пекло. Але саме це їй потрібно було зробити. Він здавався таким убивчо-здоровим і щасливим. Беата охоче не турбувала б його. Але вона знала, що вони скоро з'являться знову — примари убитих колег. І Беата подумала: це не останні.
Вона передзвонила Харрі, як тільки повернулася до Котельні.
Ріко Херрем прокинувся і здригнувся.
Блимнувши в темряві, він сфокусував погляд на білому екрані за три ряди від нього, де жирна тітка відсмоктувала у коня. Він відчув, як люте биття пульсу затихає. Для паніки немає приводу, він усе ще знаходиться в «Рибній крамниці», просто він відчув вібрацію, коли глядач, що знову увійшов, всівся позаду нього, і від цієї вібрації прокинувся. Ріко відкрив рота, намагаючись заковтнути трохи кисню з повітря, просоченого потом, тютюновим димом і чимось, що могло бути запахом риби, але не було ним. Ось уже майже сорок років «Рибна крамниця» Муена пропонувала покупцям оригінальну комбінацію з порівняно свіжої риби з прилавка і відносно свіжих порножурналів з-під прилавка. Коли Муен продав магазин і вийшов на пенсію, щоб систематично вбивати себе алкоголем, нові хазяї відкрили в підвалі цілодобовий кінозал, де крутили жорстке порно. А коли відеокасети і DVD забрали у них клієнтів, вони стали розшукувати і показувати фільми, яких у Мережі було не знайти, принаймні без ризику потрапити у поле зору поліції.