— Можливо, вбивця велів їм ні з ким не обговорювати цю справу до особливого розпорядження, — відповіла Беата, несхвально поглядаючи на крихти від пластівців, що сипалися на підлогу.
— Знову правдоподібно, — вимовила Катрина. Поліцейські з досвідом розслідування вбивств такому не здивуються. Вони знають, що ми намагаємося як можна довше тримати в таємниці факт виявлення трупа, якщо нам це здається важливим.
— А чому це може бути важливим? — запитав Столе Еуне.
— Убивця може трошки послабити пильність, поки думає, що труп ще не знайшли, — відповів Бйорн, відкушуючи шматок пластівця.
— І ось усе це Харрі взяв і вивалив просто так? — запитала Катрина. — Просто начитавшись газет?
— Інакше він не був би Харрі, — сказала Беата і почула, як з іншого боку вулиці промчав потяг метро.
З вікна було видно дах стадіону «Уллевол». Занадто тонкі вікна не могли заглушити шум руху по Третьому кільцю. Беата згадала, як було холодно і як вони мерзли там, незважаючи на те, що поверх звичайного одягу наділи білі комбінезони криміналістів. Їй ще тоді спало на думку, що не лише через температуру повітря на вулиці в цій кімнаті не можна було не замерзнути. І можливо, вона тому так довго стояла порожньою, що потенційні квартиронаймачі або покупці могли відчути цей холод. Холод історій і чуток.
— Ну гаразд, — сказав Бйорн. — Він додумався, як убивця заманив до себе поліцейських. Але ми і без нього знали, що вони з'явилися туди добровільно і самостійно. Так що він не зовсім здійснив квантовий стрибок у розслідуванні, хіба ні?
Беата підійшла до іншого вікна і продивилася околиці. Бійців «Дельти» можна прекрасно заховати в лісі, в низині перед рейками метро, а також у сусідніх будинках обабіч. Коротше кажучи, потрібно було оточити будинок.
— Він завжди був людиною, що видає прості ідеї, тільки ось потім ти ніяк не можеш зрозуміти, чому не додумався до цього сам, — сказала вона. — Крихти.
— Що? — запитав Бйорн.
— Крихти від пластівців, Бйорне.
Бйорн подивився на підлогу, на Беату, вирвав листок зі свого блокнота, сів навпочіпки і став збирати крихти на аркуш.
Беата підвела очі і помітила запитальний погляд Катрини.
— Знаю, що ти думаєш, — сказала вона. — Навіщо така акуратність, адже це не місце злочину. Але це воно й є. Будь-яке місце здійснення нерозкритого вбивства було і залишається місцем злочину, де у принципі можна знайти сліди.
— Ти сподіваєшся відшукати тут сліди Пильщика? — запитав Столе.
— Ні, — відповіла Беата, роздивляючись підлогу.
Напевно, хазяї кинули це заняття. Тут було таке море крові, яка проникла так глибоко в тріщини підлоги, що відшкрябувати її було марно.
Столе подивився на годинник:
— У мене невдовзі пацієнт, то, може, розповіси нам про ідею Харрі?
— Ми не інформували про це пресу, — почала Беата, — але коли ми виявили труп у кімнаті, де ми зараз знаходимося, нам довелося спочатку переконатися в тому, що ми знайшли труп людини.
— Ой, — сказав Столе. — Ми почуємо продовження?
— Так, — упевнено мовила Катрина.
— Труп був розпиляний на такі дрібні клапті, що на перший погляд визначити було неможливо. Груди він помістив на оту полицю буфета. Єдиний знайдений нами слід — це поламане полотно ножівки. Отже, ті, кому цікаво, можуть прочитати решту у звіті, який я прихопила з собою. — Беата поплескала по своїй сумочці.
— От спасибі, — усміхнулася Катрина, може, трохи солодкаво, але обличчя її тут же прибрало серйозного виразу.
— Жертвою була молода дівчина, що знаходилася удома сама, — продовжила розповідати Беата. — І того разу нам спало на думку, що почерк цього вбивці подібний до почерку вбивці з Тріванна. Але нині найважливішим для нас є те, що це вбивство не розкрите. І що його скоїли сімнадцятого березня.
У кімнаті запала така тиша, що стало чутно гучні радісні крики, що долинали з шкільного двору недалеко від лісу.
Першим заговорив Бйорн:
— Це ж за чотири дні!
— Так, — сказала Катрина. — Отже, Харрі, ця хвора людина, запропонував нам улаштувати пастку?
Беата кивнула.
Катрина повільно похитала головою:
— Чому ніхто з нас не додумався до цього раніше?
— Бо ніхто з нас не збагнув, як саме вбивця заманює жертв на місця злочинів, — сказав Столе.
— Не виключено, що Харрі помиляється, — мовила Беата. — І стосовно того, як це відбувається, і щодо того, що саме на цьому місці станеться наступний злочин. З моменту першого вбивства поліцейського вже минуло кілька дат здійснення нерозкритих вбивств у Східній Норвегії, і нічого не сталося.
— Але, — відповів Столе, — Харрі побачив схожість між Пильщиком та іншими вбивствами. Контрольоване планування в поєднанні з очевидно неконтрольованою жорстокістю.
— Він назвав це інтуїцією, — сказала Беата. — Але він вважає…
— Аналіз, заснований на неструктурованих фактах, — увірвала її Катрина. — Відомий також як «метод Харрі».
— Значить, він вважає, що це станеться через чотири дні, — заговорив Бйорн.
— Так, — відповіла Беата. — І він зробив ще одне припущення. Він, як і Столе, вказав на те, що останнє вбивство стало більше схожим на попереднє, адже вбивця навіть всадовив жертву в автомобіль і зіпхнув у прірву. Вбивця продовжуватиме удосконалюватися в наслідуванні первинних убивств. І наступним логічним кроком буде вибір такого самого знаряддя вбивства.
— Ножівки, — вимовила Катрина, затамувавши подих.
— Це буде типовим учинком серійного вбивці, схильного до нарцисизму, — зауважив Столе.
— І Харрі впевнений, що це станеться тут? — запитав Бйорн, озираючись навсібіч з гримасою на обличчі.
— Насправді саме в цьому він найбільше сумнівається, — відповіла Беата. — До інших місць злочинів у вбивці був вільний доступ. Цей же будинок багато років простояв порожнім, бо ніхто не хоче жити там, де побував Пильщик. Але, не дивлячись ні на що, будинок замкнений. Будка лижного підйомника в Триванні теж, звичайно, була замкнена, але навколо цього будинку живуть сусіди. Заманити поліцейського сюди — набагато більший ризик. Тому Харрі вважає, що вбивця може змінити модель поведінки і заманити жертву в інше місце. Але ми влаштуємо пастку катові поліцейських тут і подивимося, чи зателефонує він.
Виникла невелика пауза, поки всі обмірковували той факт, що Беата щойно скористалася виразом, який отримав убивця від преси: «кат поліцейських».
— А жертва? — запитала Катрина.
— Вона у мене тут, — відповіла Беата, поплескавши по сумці. — Тут усі, хто працював зі справою Пильщика. Їм буде дано вказівку сидіти вдома з включеними телефонами. Той, кому подзвонять, повинен зберігати незворушність і підтвердити, що приїде. Після цього він має подзвонити в оперативний центр, повідомити, куди йому велено з’явитися, і тоді ми починаємо операцію. Якщо буде вибраний не Берг, а інше місце, ми просто перенаправимо туди «Дельту».
— Отже, поліцейський має лишатися незрушним, коли йому подзвонить убивця і попросить про зустріч? — сказав Бйорн. — Не знаю, чи вистачить у мене акторського таланту для виконання цього пункту.
— Цій людині не обов’язково приховувати збудження, — відповів Столе. — Навпаки, підозрілим може здатися те, що у поліцейського не затремтить голос після отримання повідомлення про вбивство колеги.
— А ось мене більше турбує «Дельта» й оперативний центр, — зауважила Катрина.
— Так, я знаю, — відповіла Беата. — Апарат занадто великий, щоб провести операцію таємно від Бельмана і великої слідчої групи. Хаген поінформує Бельмана, як то кажуть.
— І що буде з нашою групою, коли він про це дізнається?
— Якщо це дасть нам можливість просунутися в розслідуванні, то твоє питання відійде на другий план, Катрино. — Беата нетерпляче посмикала за сережку з форменого ґудзика. — Давайте вимітатися звідси. Нам не варто стирчати в усіх на очах. І не залишайте тут нічого.